Історія однієї жінки 50+, яка розчарувалася в шлюбі

У п’ятдесят років вийшла заміж за чоловіка, свого ровесника. Поки зустрічалися, було все чудово: відпочивали, розважалися. Але коли стали жити разом, все стало не так яскраво і весело.

Чоловік не особливо допомагав по дому. Так що там, навпаки, постійно розкидав свої речі, смітив, навіть тарілки за собою не міг помити. Зате вимагав, щоб готувала йому здорову їжу. Жили ми в квартирі чоловіка, але у мене була і своя, яку купили мені батьки. Її я здавала. Пам’ятаю, наскільки легше і комфортніше мені жилося до заміжжя.

Моєму терпінню настав кінець, коли у нас вдома з’явився онук мого чоловіка. Хлопчик ходив до першого класу, батьки зіпхнули його дідові, який, в свою чергу, зіпхнув малого на мене.

Ну розумієте, так, що з першокласником купа клопотів: погуляй з ним, приготуй три рази в день, ще й до школи перекусити збери, уроки вивчи і так далі. Але я ж не підписувалася на таке, діти для мене завжди були темою закритою. Може бути, хтось мене засудить за жахливе childfree, але це мій вибір і я маю на нього право.

Тому, думаю, не варто пояснювати, що мене обурила поява в будинку хлопчика.

Для мене цей час став справжнім пеклом.

Я зрозуміла, що все стало тільки гірше! Вічні побутові турботи, собі коханій часом не приділяєш, носишся з чужими онуками, а якщо ще чоловік захворіє? Вік все-таки, не молоді вже …

Тому я вирішила розлучитися!