Подзвонила свекруха і повідомила, що через годину до нас «на чай» прийде близько 10 осіб зі своїми сім’ями
Чоловікові виповнилося 40 років. Відзначати він цю дату не хотів, так як вважається, що буде щось нехороше, якщо прям святкувати з феєрверком. Ну не знаю, повір’я таке, чи що.
Мені все одно. Він сказав «ні», мені легше. Просто всюди прибрала, для своєї родини приготувала обід і вечерю, цукерок дітям купила.
На роботі чоловік купив торт для колег, а родичі начебто і самі 40 років жодного разу не відзначають … або мені так здалося (нас ніхто на цей ювілей ніколи не запрошував). На вечір просто сімейна вечеря планувалась.
Але вийшло так, що родичі вирішили прийти, причому всім складом. Подзвонила свекруха і повідомила, що через годину до нас «на чай» прийде близько 10 осіб зі своїми сім’ями. Я питаю «Який чай? Адже ми не планували відзначати? ». А свекруха в своєму дусі:
– Прийдуть, посидять і підуть. І я приїду.
Ну, я і присіла. Якщо така кількість людей зможе поговорити спокійно без їжі – одна справа. Але все, зрозуміло, принесуть подарунки і будуть розраховувати хоч на якийсь стіл. Помучившись я, лаючи все навколо. Чоловікові повідомила, той теж здивувався. Сказав, що пити не буде.
І хто всіх організував? Напевно, свекруха рідню нишком запросила. А потім я взяла себе в руки і почала готувати, сина послала в магазин за продуктами (написала йому багатоповерховий список), чоловіка за випивкою. Сама вся на нервах, стала посуд на стіл ставити, деякі закрутки відкрила.
Ну і гості прийшли. Запізнилися вони, якщо звірятися з часом повідомленим свекрухою, десь на дві години. За цей час я встигла швиденько накрити стіл, підготувати нарізку, картопельку, салатики готові.
І ось ми сідаємо за стіл, а свекруха урочисто встала, тост перший каже:
– 40 років не прийнято відзначати, але ми і не відзначаємо! Ми зібралися, щоб цей вечір провести за цим скромним столом і поговорити. З Днем народження синок!
І ось так завжди! Свекруха збирає всі вершки. Що вона зробила? Затіяла збіговисько. Що зробила я? Усе. З Днем народження!