Ні, мамо, не треба їхати до мене в гості. Краще давай не бачитися, рік або може два

Ні, мамо, не треба їхати до мене в гості. Краще давай не бачитися, рік або може два

Для мене назавжди залишиться загадкою, як людина може приїхати до іншої людини, прийти до неї в будинок і взяти собі те що, їй потрібно, і навіть не питати, а чи можна?

У цій історії цей вчинок був за моєю свекрухою. Але, брати вона приїжджала у нас не для себе особисто, а для своєї сестри, з якою вона живе разом. У них настільки велика різниця, що вона стала для неї мало не матір’ю. Так що мій чоловік виріс зі своєю тіткою, яка старша за нього всього на якихось 5 років.

Вона звичайно дивна жінка, після її візиту в наш будинок, у мене може зникнути м’ясо з морозилки або котлети, які я приготувала напередодні, щоб завтра посмажити. У ванній, завжди бракує шампуня або мила, при цьому залишаються практично порожні баночки.

А якось раз, я тільки купила нову праску для випрямлення волосся, і навіть не встигла її випробувати, як у неї вже «виросли ноги». Коли я виявила пропажу, то відразу зрозуміла куди він подівся і подзвонила їй:

– Моя дорога Друга Мама, можете мені дати відповідь, на питання куди поділась моя праска для волосся?

– Я його дала Тетяні, а то у неї згорів, а їй же теж він вкрай потрібен. А ти можеш собі новий купити. Все вибач, мені пора. І вона кинула трубку.

І ось у нас з чоловіком скоро п’ять років подружнього життя. І щоб відзначити цей сімейний день, ми зібралися разом в ресторан. Плаття нарядне і красиве у мене є, а ось туфлі … я перестала носити високі підбори коли завагітніла, ще в два роки тому. І тому, зібралася в магазин, щоб вибрати собі нове відповідне взуття.

Я знайшла просто шикарні туфлі: каблук 9-сантиметрів, дуже тонкий, колір – чорний, відмінно підійшов за розміром і виглядає на моїй нозі просто шикарно. Коли я їх в магазині приміряла, то відразу зрозуміла це мої.

Коштували вони досить дорого, але я вирішила в честь свята все ж їх взяти. Тим більше, що така важлива подія в родині. І ось я просто дуже щаслива через це придбання, поставила їх у передпокої, адже вже через кілька днів ми удвох відправляється в ресторан.

Це було як раз 7 днів до нашої з чоловіком річниці:

Я трохи затрималася на роботі, і розуміла, що я не встигну за донькою в садок. І ось дзвоню чоловікові, скаржуся і прошу забрати дитину. А він каже, що і сам не зможе забрати дочку, але щось придумає.

І все що він придумав, було зателефонувати своїй мамі, і попросити її. Вона приїхала до нього на роботу, взяла ключі від квартири, потім забрала дитину і вже разом з нею повернулася в квартиру. Ось тільки, мені він про це і словом не обмовився. А коли я запитала чому, він мені відповів:

– Щоб ти міцніше спала і менше хвилювалася.

Я повернулася додому дуже пізно, на годиннику було вже 10 вечора. Знімаю своє взуття, і відразу ставлю її на полицю, щоб не стояло на проході і нікому не заважало. І я пам’ятаю, що поруч стоять мої шикарні нові туфлі. І самій захотілося ще раз на них поглянути. Мої туфлі? Де мої туфлі?

– Борис, де мої туфлі, які я купила минулого тижня? Вони були тут на ось цьому місці сьогодні вранці! – закричала я як ненормальна на всю квартиру, хоча думаю мене чули і набагато далі.

– Які? У тебе тут різних туфель повнісінько. Подивися може вони в шафі. Сказав чоловік, не хвилюючись, через те, що у мене щось пропало.

– В якій під три чорти шафі? Сьогодні вранці вони стояли тут, я їх бачила, коли взувалась вирушаючи на роботу. І показала пальцем, де стояли мої туфлі. – Хто до нас приходить? Дитину ти забирав із садка? Або тут була твоя мати?

– Моя мама приходила, я сам не зміг, тому що теж не встигав, – сказав чоловік на одному видиху.

І тут я беру свій мобільний телефон і набираю її номер.

– Дорога моя свекруха! Ви напевно, вже здогадуєтеся чому я вам так пізно дзвоню, чи не так?

– Ні, люба моя. І чому ж, я ось тільки спати вже збираюся, так що давай швидше.

– У нас в коридорі стояли мої нові чорні туфлі, ще сьогодні вранці. А ось зараз їх уже тут немає? І куди вони поділися? – запитала я прямо.

– Твої туфлі тепер у Танюші. У тебе і так дуже багато взуття, не думала, що ти навіть таке помітиш. І повернути я їх тобі теж не зможу, тому що Таня вже зламала каблук. Кинула трубку, кажучи спокійно, купи собі нові.

– Купи нові! – стала я кричати на чоловіка. Ти мені купиш нові туфлі!

І тут у мого чоловіка реакція точно така ж як і кожного разу, коли подібне відбувалося.

– Купимо нові, ми від цього біднішими не станемо!

Відмінно, подумала я. Тоді у мене в голові вже визрів жорстокий план помсти. Я вирішила вибрати найдорожчі туфлі, які тільки зможу знайти. Щоб він просто очманів від їх вартості. Але, все ж йому доведеться мені їх купити. І після цього випадку, він буде ходити за своєю мамою по всій квартирі, і не дасть їй кроку зробити без свого нагляду, щоб ненароком, вона щось не прихопила для Тетянки.

Минуло два дні і ми вирушили в магазин.

– Ти божевільна? Так за такі гроші, я можу купити новий комп’ютер останньої моделі! Однозначно ні! – прокричав мені чоловік на весь магазин.

– Можеш купити і комп’ютер, тільки потім. А зараз ти купиш мені ці туфлі, тому що твоя матінка, вкрала мої з нашого будинку! І ось я тепер хочу саме ось ці туфлі замість моїх зниклих.

– А ось ці давай подивимося. Вони красиві, нітрохи не гірші тих, що на тобі, а ось ціна в кілька разів менше, – і всунув мені їх в руки.

– Ні, ці туфлі незручні. А ось ті що забрала твоя матінка були дуже зручними. І що ж мені зробити, якщо на мою ногу з комфортного взуття залишилися лише такі дорогі. Для тебе ж не було проблеми в тому, що твоя мати забрала зручні для мене туфлі, які я сама собі купила, і навіть ще й не почала носити.

Ти ж сам сказав: «Купимо нові, ми від цього біднішими не станемо!». Так що давай розплачуйся.

І тепер я додому просто літала. Ці туфлі були не тільки дорогими, але і дійсно дуже зручними і навіть куди красивішими попередньої пари.

Коли ж ми вже наблизилися до свого дому, тут у чоловіка завібрував телефон, це була його мама.

– Синку, я приїду до вас сьогодні в гості. Заодно і заморожену зелень в вашу морозильну камеру покладу, а то у мене вже просто місця не вистачає, все заповнено. А через кілька місяців заберу тоді.

– Ні, мамо, сьогодні не треба до нас їхати! Так, і завтра теж! Твій останній раз, коли ти була в нашому будинку, коштував мені дуже дорого! Давай почекаємо трохи, рік або два, добре?