Сестра розумниця, красуня, улюблениця, а я помилка молодості. Але подати воду старим батькам просять мене

Сестра розумниця, красуня, улюблениця, а я помилка молодості. Але подати воду старим батькам просять мене

Весь час, поки я була ще зовсім малою, вважала себе нікчемною дитиною. Заміж мати вийшла лише внаслідок того, що була вже вагітна мною. А ще через три роки шлюбу з’явилася Аліса.

Вона була дитиною, яку вже давно чекали. До неї вся увага батьків було просто прикутою. З дитинства вона була наполеглива, і це ще більше розчулювало батьків.

Їй було дозволено все. Хоче іграшки за шалену суму – звичайно! Мені ж навіть запитати не можна. Грошей немає. З нею возилися на курси, гуртки, з уроками.

Мені ж пояснили, що грошей на мене немає. Я самостійно записалася в благодійну секцію шахів, в школі також добре вчилась. Вступила до інституту, кожен день підробляла.

Аліса виросла істинною красунею. Батьки і всі родичі від неї просто балділи, купили їй медаль і оплатили університет.

Коли ж мені виповнилося двадцять – я зібрала речі і поїхала в інше місто. Мене ніхто не тримав. А мені набридло бути там, з ними.

Час від часу дзвонила батькам. Але вони були досить холодні до мене, кожен день розповідали про успіхи Аліси.

Я ж вийшла заміж, народила кілька малюків. Дуже люблю своїх діточок і чоловіка. Ми живемо дуже добре і у нас свій бізнес.

Батьки мої постаріли. У тата стався інфаркт, і його паралізувало. Стала допомагати їм фінансово. Аліса весь цей час жила з ними. Заміж вона так і не вийшла. Всі вважали, що вона так і не знайшла хорошого чоловіка, щоб їй відповідав. Але я то знала, що вся справа в її поганому характері і надмірній любові до уваги чоловіків.

Приїхавши черговий раз додому, мати стала мене дорікати в тому, що я мало їм допомагаю. А я сказала, що Аліса також їхня дочка і вона зобов’язана доглядати врівень зі мною. Ми посварились.

Ридала на плечі свого чоловіка і говорила про власне дитинство. Вони все своє життя присвятили Алісі, нехай вона їм в даний момент і допомагає, як може.

Я ж все одно їх не залишу ніколи. Гроші надсилаю щомісяця, вони в моєму дитинстві для мене такого не робили. З 14 років я працювала: то собак вигулювала, то квартири прибирала.

Більше приїжджати до них я не хочу. Надсилати кошти буду, але побачити їх не намагаюся. Вони і не дзвонять. Мабуть, я їм і особливо не потрібна.