Познайомилася з хлопцем, а на побачення він приїхав з босими ногами. Розповідаю, що було далі

Сьогодні я вам розповім історію про те, як розчарувалася в знайомствах наосліп. Але на те він і досвід, навіть якщо він не дуже позитивний.

І так все почалося з сайтів знайомств. Раніше я була дуже наївною і вірила, що справжнє кохання можна знайти в інтернеті. Ось і залишила свою анкету на кількох таких ресурсах.

На одному з сайтів знайомств я познайомилася з чоловіком на ім’я Микола.

Спочатку ми довго листувалися в Мережі, розповідали про себе різні факти, а потім вирішили зустрітися. Микола наполягав, і все ж умовив мене. Він ще тоді запитав, що я найбільше люблю пити. Я йому назвала марку улюбленого шампанського. Назвала і забула.

А Коля не забув. У день призначеної зустрічі, приїхав до мене з моїм улюбленим напоєм і став чекати. А я в той день так замоталася і просто забула про побачення. Попросила вибачення у Миколи і запропонувала зустрітися іншим разом.

Мені спочатку сподобалося, що чоловік не став обурюватися через те, що я не прийшла і з радістю погодився на нову зустріч.

До спроби номер два я підготувалася. Відклала всі справи і чекала приїзду Миколи. І він приїхав. Подзвонив і сказав, що він у дворі в білій машині.

Я набралася мужності і спустилася на вулицю в передчутті нових емоцій. І емоції були ще ті.

Я вийшла з під’їзду і побачила одну білу машину – таксі. Виявилося Коля був таксистом. Навіть не вийшовши з машини, він прокричав мені, щоб я сідала в авто. І це було не дуже безпечно сісти в авто до незнайомої людини.

Але в той момент я про це не думала. Спокійно сіла в машину на пасажирське сидіння. І відразу ж вловила в салоні якийсь дивний і неприємний запах. Ми відразу рвонули з місця. Микола навіть не сказав куди ми їдемо.

І тут я бачу, що він зовсім босий – без взуття і без шкарпеток, а на вулиці зима на хвилиночку. Джерело запаху було встановлено. Я вирішила прямо його запитати, чому він без взуття.

Він відповів, що він таксист і їздить цілий день, а у взутті незручно і жарко.

– А їдемо то ми куди ?, – запитала я його.

– Я зараз передам машину напарникові, а ми з тобою повеселимося – відповів Микола.

Тут я зрозуміла, що пора бігти від Колі і бажано куди подалі. А він продовжував.

– Вітьок в Газелі живе, ти ж не проти якщо він у тебе помиється?

У мене просто не було слів, і це ще не все. Микола вирішив, що я йому повинна повернути гроші за вино, яке він купував на минулу зустріч. Він же витратився бідний.

Я попросила його зупинити біля першого банкомату, щоб я змогла зняти гроші і віддати йому. Він дурень і повівся. А після того, як він зупинився, я нібито пішла до банкомату, втекла подалі від цього горе кавалера.

Мені потім ще сипалися на телефон гнівні смски, яка я така-сяка. Але це не важливо. Я зрозуміла одне – нормальні мужики в інтернеті не сидять.