І тут я вже перелякалася по-справжньому. Невже до мене злодії забралися? Набравшись сміливості, я увійшла в будинок.

І тут я вже перелякалася по-справжньому. Невже до мене злодії забралися? Набравшись сміливості, я увійшла в будинок.

Мене звуть Маргарита Сергіївна. Я вже на пенсії сиджу, хоч мені і стукнуло недавно п’ятдесят сім років. Діти мої вже виросли, вилетіли з гнізда, чоловік покинув мене, залишивши вдовою. Ось і залишилося в моєму житті тільки одне щастя – це моя дача. Я бувала там все літо, приїжджала навесні і восени, щоб привести тут все в порядок, а ось взимку тут було багато снігу, тому проводила час в місті.

Цього разу свою поїздку довелося перенести, тому що навесні були сильні дощі і прохолодно, ось і застудилася. Але як тільки відчула себе краще, то відразу ж попрямувала на дачу.

Яке ж було моє здивування, коли я побачила, що ворота не замкнені. Вирішивши, що це сусідка приходила перевірити мене, я увійшла і попрямувала до будинку, але там на дверях не було замка. І тут я вже перелякалася по-справжньому. Невже до мене злодії забралися? Набравшись сміливості, я увійшла в будинок.

Все було на звичних місцях. Тільки плед лежав на дивані, та й на столі стояла кружка. Безумовно хтось тут побував. Я глянула у вікно і побачила хлопчика, який сидів біля будинку, розвів невелике багаття і, здається, грівся біля нього. І тут мене здолала злість – хуліган якийсь пробрався в мій будинок!

Я вийшла і кашлянула, привертаючи уваги недолугого хлопчика. Той здригнувся і відразу ж підійшов до мене, не став тікати, сказала все як є, що погосподарював трохи в будинку. Мені якось відразу ж його шкода стало.

Ми з ним поговорили. Виявилося, що він тут всього лише пару днів, але їжа у нього майже закінчилася. Його з дому вигнала мама, посварившись з вітчимом в черговий раз. Він був хлопчиськом непоганим, але от з батьками не пощастило. Грошей у них не було: мама не працювала, а вітчим знаходив лише якісь підробітки. Та й то ці гроші йшли на алкоголь більше, ніж на їжу.

І тоді я вирішила допомогти цьому хлопчиську, ось тільки сумнівалася в тому, що мені дадуть опіку над ним, як ніяк пенсійний вік. Але за допомогою своєї давньої знайомої, мені все ж дали опіку над ним, а матір позбавили батьківських прав, адже вона так і не згадала про сина. Зараз ми з ним живемо щасливо: взимку в місті, влітку на дачі. А хлопчисько талановитим виявився, прекрасні картини малює!

За матеріалами