Жінці дуже хотілося онуків, але вона навіть уявити не могла, чим все це обернеться

Жінці дуже хотілося онуків, але вона навіть уявити не могла, чим все це обернеться

Ми з чоловіком виховали дуже розумного і гідного сина. Він отримав гарну освіту, а потім влаштувався на високооплачувану роботу. Але от з особистим життям у нього поки не склалося – не знайшов гідну дівчину. А мені дуже хотілося онуків. Хоча мені в принципі рано було ще ставати бабусею, ще сама могла б народити, але все ж хотілося дуже онуків.

А син наш Антон не поспішав з пошуками нареченої. Говорив, що хоче знайти, щоб одна і на все життя, як ми з його батьком. А ми з Борею і справді все життя разом – познайомилися коли мені було 17, йому 21, майже відразу народився наш Антоша так і не розлучалися.

Одного разу влітку поїхав наш син на відпочинок. Поїхав він разом зі своїм другом. Нам з батьком дзвонив кожен день, розповідав як там здорово і обіцяв нам дістати путівки.

Через пару днів, дзвонить нам Антон і розповідає про те, що познайомився з красивою і дуже хорошою дівчинкою. Але виявилося вона сирота і зараз на курорті морозивом торгує. Після почутого, я була просто у нестямі. Розлютилася не на жарт. Відразу в голові – їй потрібна наша квартира.

Думала відмовляти сина, але чоловік привів до тями мене, так і змирилася. Але потім, сталася трагедія. Син наш загинув в авіакатастрофі, коли повертався з відпустки. Для нас це було важким ударом. Я продовжувала жити фізично, але душа моя пішла разом з сином.

Так минуло 10 років. І в один прекрасний день в нашу квартиру постукали. Відкриваю я двері, а на порозі стоїть копія мого сина, коли йому було років 10. А біля нього гарна молода жінка.

Виявилося, що Маруся (так звали жінку), та сама продавщиця морозива з курорту. Вона закохалася в мого сина і коли він полетів додому, думала що кинув її. А потім дізналася про трагедію і про те, що чекає дитину.

Сумнівів, що хлопчик син мого Антона – у мене не було, він був просто його копією. І звали його Антон-молодший.

Маруся спочатку не хотіла їхати до нас, думала що не приймемо, будемо думати, що їй квартира потрібна. Але потім Антон-молодший підріс і сам попросився в гості до бабусі і дідуся.

Зараз мій онук з Марусею живуть у нас з чоловіком. Вона пішла вчитися в медичний і працює медсестрою. А наш онук вчиться в школі, він такий же розумний, як і його батько. Маруся виявилася дуже хорошою і милою дівчиною, так як і говорив мені тоді мій син.

Для мене вона стала донькою, якої у мене ніколи не було. А наш Антон-молодший просто справжнє світло у віконці. Я пам’ятаю свого сина і дуже рада, що доля подарувала мені Антона-молодшого.

За матеріалами