Подруга вийшла заміж за багатого і дала зрозуміти, що тепер ми з нею не рівня. 30 років дружби коту під хвіст
Моя нерозлучна подруга трохи більше трьох років тому вийшла заміж втретє. Я була дуже рада за близьку людину, яку знаю без малого 30 років.
Вона багато пережила в житті і заслужила знайти прекрасного принца. Причому, принц-то не простий виявився, а на білому Лексусі, та з хоромами заміськими, та з бізнесом прибутковим. А з урахуванням того, що подруга моя (назвемо її Рита) зовсім немолодиця, 48 років їй було, коли вони познайомилися, то можна вважати цю подію казкою казковою.
«Принц», звичайно, теж не юнак, йому 66 років, все життя в шлюбі з однією жінкою, яка, на жаль, кілька років тому пішла з життя. Все це прекрасно і чудово, вряди-годи пощастило Риті в житті з чоловіком, та ще в такому пристойному віці, якби не одне але.
Подруга моя досить швидко перетворилася в пані, а мене з чоловіком записала в холопи, або як зараз прийнято говорити – нищеброди. І це не дивлячись на три десятка років дружби.
Вчилися ми з Ритою в одній групі в інституті і з тих пір йшли поряд по життю. З першим чоловіком, до речі, я її познайомила, але не вийшло у них побудувати відносини – надто він для неї м’яким був, вона його придушувала сильно, і він просто пішов до іншої жінки, з якою щасливо живе вже багато років.
Другий чоловік рано спився, незважаючи на те, що був талановитим спортсменом.
Потім з’явився в її житті одружений чоловік. І це був жах для неї, скільки сліз було пролито на моєму плечі, скільки образ від нього проковтнуто. Практично 10 років вона витратила на безперспективні відносини. А коли її окольцьований коханий все ж розлучився, то тут же одружився, на молоденькій колезі по роботі. Ледве тоді відкачала я свою подругу.
Ми з чоловіком як могли підтримували її, звичайно. Але я завжди розуміла, що їй важко переносити свою жіночу самотність. Тим більше, що жінка вона дуже красива, струнка і завжди стежила за собою.
І ось, після всіх цих страждань. З’являється він. Прекрасний забезпечений чоловік, який побачив її на переговорах (вона перекладачкою в компанії працює) і захотів познайомитися. Запросив до ресторану на вечерю, потім ще раз. І практично через місяць зробив пропозицію, тому що, як він сказав їй: «Навіщо витрачати час, його і так не багато».
Ось так моя подруга в один момент опинилася у щасливій млості, поруч з люблячим чоловіком. Звичайно, вона відразу переїхала до нього в маєток. Її синам він допоміг з роботою і житлом. Його єдина доросла дочка живе в Лондоні практично зі школи, так що крім обслуговуючого персоналу поруч з ним нікого.
Ми з чоловіком були у них в гостях. Звичайно, це просто казка. Триповерховий особняк, свій домашній кінотеатр, басейн. Чоловік на весілля подарував їй відразу машину. Подруга, правда підписала шлюбний контракт, але я вважаю, це нормально, люди немолоді.
Спочатку вона була в неймовірній ейфорії. Дзвонила мені вранці і просто ридала від щастя в трубку. Я приїжджала до неї, ми плавали в басейні, парилися в сауні, їздили по магазинах з карткою, яку їй видав чоловік. Ні, я, звичайно, за свої гроші все купувала, але було приємно просто пройтися по магазинах, пообідати в кафе.
Раніше Рита не могла собі цього дозволити навіть близько, тому зазвичай ми бенкетували у нас. Але поступово я почала помічати, що в її спілкуванні зі мною з’явилися панські нотки. Спочатку подумала – здалося. Але потім зрозуміла – не здалося. Вона могла подзвонити мені на роботу і попросити заїхати за її замовленням в бутик, потім що їй не хотілося виїжджати в місто з резиденції, як вона називала свій будинок.
Одного разу попросила мене привезти піцу. Коли я поцікавилася у неї, чому не викличе доставку, вона мені так зарозуміло заявила, що не любить чужих в будинку, а ще хотіла мені сюрприз зробити – якусь футболку їй вже непотрібну подарувати.
Був випадок, коли ми святкували її День народження, залишилися з чоловіком ночувати у них. Так ось для нас в будинку місця не знайшлося. Ми тулилися в літньому будиночку для садівника, який взимку опалюється тільки обігрівачем. Але «добило» мене інше.
Склалася ситуація, коли мені дуже була потрібна її допомога з фінансами. Ми купували машину і так вийшло, що в п’ятницю не змогли зняти гроші на заставу. Я зателефонувала Риті, щоб позичити потрібну суму до понеділка. Вона сказала мені відкритим текстом: «мені зараз ніколи, я вибираю нову ванну».
Тобто, протягом багатьох років я кидала всі свої справи, сім’ю, щоб за першим покликом вислуховувати її «соплі» після чергового зрадництва одруженого мужика, відбирала у власній сім’ї по 3-4 години часу, а коли мені знадобилася термінова допомога, що не вимагала від неї особливих жертв, вона бачте ванну вибирає.
Я не стала тоді передзвонювати. Вона сама передзвонила через день і високомірним тоном з часткою зневаги запитала: «ну що хотіла, давай швидше, скоро чоловік приїде».
Звісно я нічого вже не хотіла, грошей ми позичили в іншому місці. А її я попросила більше мені не телефонувати.
Але вона подзвонила. Приблизно, через рік. Кричала і плакала в трубку так, що я думала її в цей момент грабують. Але ні, все прозаїчніше, чоловік з якоїсь причини виставив Риту за двері і попелюшка повернулася в свою комірчину.
Тепер їй, звісно дуже була потрібна наша з чоловіком допомогу. Але я їй сказала чесно: а чи не пішла б ти на …
І, знаєте, що мене найбільше в цій ситуації вразило? Ні, не поведінка моєї подруги. Я була в шоці від того, що за 30 років не змогла розглянути в близькій людині абсолютно огидну особистість, яка, по всій видимості, дико мені заздрила – моїм відносинам з чоловіком, сім’ї, дітям. І тільки-но трапився момент, вона із задоволенням спробувала помститися мені за всі свої давні образи.
Хоча всі ці роки я була щирою з нею і допомагала чим могла і як могла. А зараз мені до болю шкода тих годин, днів, років, які я витратила на цю жінку. Що з нею зараз не знаю. Чула тільки від спільної знайомої, що за шлюбним договором колишній відібрав у неї все, включаючи подаровану машину.