Хлопець не захотів прибирати ноги з сидіння у вагоні, проте пасажир не розгубився
Більшість історій про людську безтактність можна дізнатися під час поїздки в громадському транспорті. На які тільки хитрощі не йдуть люди, щоб отримати затишне містечко. Прийнято вважати, що саме молодь відрізняється максимально некультурною поведінкою. Можливо, іноді цей стереотип спрацьовує.
Але якщо за роки їзди в підземці Джозі щось і зрозуміла, так це те, що іноді старше покоління буває набагато гіршим за своїх спадкоємців.
Одного разу, повертаючись додому з роботи, вона побачила картину, яка вразила її до глибини душі. Хлопчик років дванадцяти захоплено грав у гру на телефоні. За емоціями на обличчі підлітка було помітно, що він давно випав з реальності сірого вагона і зараз шукає піратські скарби або полює на кровожерливих драконів.
Мабуть, в грі щось пішло не так. Хлопчик був злий. Він крутився на своєму місці, як вуж на сковорідці, і в якийсь момент розпластався на сидіннях. Мама, яка сиділа поруч, не сказала ні слова. Вона байдуже дивилася у вікно навпроти і щось слухала в навушниках. Пасажири неодмінно переглядалися. Невже так і не буде жодного зауваження?
Ні. Хлопчик, як ні в чому не бувало, продовжував грати. Підошви його кросівок бруднили штучну шкіру, якою були обтягнуті сидіння. Джозі вже представила, як через кілька зупинок у вагон увійде дівчина в красивій білій спідниці та, не підозрюючи нічого поганого, займе місце після ігромана.
Поїзд здригнувся і зупинився. Це була станція поруч з місцевою фабрикою. У вагон зайшло багато чоловіків. Вони поверталися по домах після нічної зміни. На їхніх обличчях відбивалася крайня втома.
Чоловіки похмуро поглядали на дитину, але ніхто чомусь не наважувався його зупинити. Джозі не могла засуджувати їх за це: робити зауваження чужим дітям, навіть сусідським або близьких подруг, їй було завжди дуже неприємно.
На наступній станції в вагон увійшов хлопець з синім шарфом і жовтою сумочкою. Він швидко зорієнтувався в ситуації і підійшов до хлопчика. Хлопець не говорив ні слова. Він просто добровільно посміхнувся і сів ігроману прямо на ноги.
Тут вже хлопчик забув про піратів і драконів. Він почав голосно обурюватися. Мама зняла навушники і приєдналася до синочка. Разом вони створили чудовий дует скривджених і ображених. Вирішальним аргументом було: це ж дитина!
– Ну так це ж добре, що дитина, – заявив чоловік. – Малюків з дитинства треба вчити, що не весь світ крутиться навколо їх бажань.
Визначення “малюк” і “дитина” не надто радували підлітка. Він замовк. А коли мама продовжила обурюватися, щось тихо сказав їй на вухо. Дивно тільки, що прибрати ноги підліток так і не подумав. Так і доїхав до своєї станції з чоловіком на колінах.