«Потрібна терміново операція», – сказав доктор. «Але де у нас, пенсіонерів, такі гроші», – ледь чутно прошепотів Тимофій Ілліч

«Потрібна терміново операція», – сказав доктор. «Але де у нас, пенсіонерів, такі гроші», – ледь чутно прошепотів Тимофій Ілліч

Ще тиждень тому кохана дружина Тимофія Ілліча була здорова. Вони обидвоє готувалися до святкування Різдва, планували меню (хоча на пенсію двох літніх людей не сильно розженешся), прибирали будинок, жили в очікуванні чогось прекрасного. Та й скільки потрібно то їм двом.

– Головне, щоб в будинку пахло узваром та кутею, – говорив Тимофій своїй Ганнусі.

Хіба він міг знати, що в одну мить його дружина впаде, як підкошена билина, без свідомості. А далі лікарня, палата і слова доктора: «Потрібна терміново операція вашій дружині, без неї ніяк».

Тимофій Ілліч розумів, що такої космічної суми йому не дістати. Протягом цих страшних днів волосся у чоловіка зовсім стало білим. Він просидів біля дружини три дні, прислухаючись до її переривчастого дихання. Для чого йому життя без Ганнусі.

Пара прожила більше 50 років разом, їх любов з часом тільки міцніла

Одружилися вони зовсім юними, відразу після закінчення школи. Разом прожили чимало років, жили добре, не сварилися, хіба що по дрібницях і то до вечора завжди мирилися. Бог не обдарував дітьми, тому все тепло вони віддавали племіннику Анни Петрівни, Паші. Він часто провідував старих, хоча і жив в місті. Павло з дружиною і двома дітьми бажані гості в їх будинку.

Навіть якщо і попросити допомоги у Паші, – розмірковував Тимофій Ілліч, – він не знайде таких грошей.

Ще одна ніч в болісних роздумах біля хворої дружини тяглася дуже довго. Вранці медсестра ледь вмовила старого, щоб він пішов ненадовго додому поїсти. Він побрів додому. На сходовому майданчику його зустріла сусідка, Ольга.

– Як там Ганна? – дбайливо запитала вона.

Тимофій Ілліч розповів невеселі новини про те, що потрібна терміново операція. Сусідка поспівчувала старому, вона принесла свіжого борщу сусідові і сказала:

– Треба всім нашим в селі розповісти. Грошей таких ми, звичайно, не зберемо, але хоч на лікування буде Ганнусі.

Від безсилля чоловік міцно стискав кулаки
Стан дружини погіршувався з кожною годиною. Тимофій Ілліч зовсім зневірився. Він шепотів в нічне небо тиху молитву: «Господи, спаси мою Ганнусю, або забери мене разом з нею, як же я буду без неї».

Навколо все засинало і ставало тихо-тихо. Тимофію Іллічу здавалося, що він залишився один на один зі своїм горем.

Вранці зайшла медсестра і сказала, що до Ганни Петрівни прийшла відвідувачка. Тимофій Ілліч не розумів хто це може бути. Дружина Павла, Світлана, сказала, що приїде наступного тижня, а більше і нікому.

У палату зайшла молода, гарно одягнена дівчина: «Здрастуйте, Тимофій Ілліч, я – Катя, не впізнали мене?». Старий довго вдивлявся в красиві риси дівчини і не розумів звідки вона його знає.

– Я знаю, що Ганні Петрівні потрібна терміново операція, я вже все сплатила, не хвилюйтеся. Ваша дружина видужає і з нею все буде добре.

Тимофій Ілліч не міг повірити в сказане, він, хапаючи повітря, зміг тільки сказати:

– Спасибі тобі, добра дитина.

Катя нагадала старому, що вона була їх сусідкою. Її сім’я була багатодітною, батько загинув і матері доводилося працювати на двох роботах. Жили дуже бідно, дівчинку в школі завжди обзивали, адже у неї не було не те що красивого одягу, а іноді їжі.

– Ну як же я міг забути тебе, Катюша, – вдарив себе по лобі Тимофій Ілліч.

Він пам’ятав, як по сусідству жила з ними багатодітна сім’я. Мати крутилася як могла, але грошей все одно не вистачало. Вони з Ганнусею допомагали чим могли. Катя розповіла, як вона не любили свої Дні народження. В школу всі приносили цукерки в цей день, а вона переживала, що її будуть знову обзивати і принижувати, коли вона прийде без частування.

Катя ніколи не забуде той день, коли її Анна Петрівна подарувала гарний рожевий светр і багато цукерок. Дівчинці все однокласниці заздрили, та й пригощати їх було чим.

– Я живу в Німеччині, заміж вийшла, грошей не потребую. Приїжджаю на батьківщину до рідних не часто. Почула, що ви в нужді, потрібна терміново операція, і вирішила вам допомогти, адже ви завжди були такі добрі до нас.

Ганні Петрівні зробили операцію, через місяць вона пішла на поправку. Лікар пообіцяв, що через кілька тижнів вона повернеться додому, де знову буде пахнути затишком і щастям.

Друзі, неважливо скільки років пройшло з тих пір, коли ви комусь допомогли, добро завжди повертається.

За матеріалами