Дарую мамі, а вона передаровує все сестрі. Дістало!
– Ти ба який! – хвалиться моя рідна сестра нашій спільній кузині на сімейному святі, яке зібрало нас усіх разом, – Мама подарувала, дорогущий!
Йдеться про браслет здоров’я, який я подарувала мамі на 8-е березня. Вибирала з любов’ю, мама старенька, з проблемами: тиск, поганий сон. Прилад же вимірює ще й кроки, і пульс, і рівень кисню в крові. Сестра хвалиться, а я просто киплю від обурення.
-Не соромно, – питаю потихеньку, – ти знову вицаганила у мами подарунок?
-Вона сама, що я зроблю?
Так звичайно. Це “вона сама” я вже проходила багато разів. Просто прийшла Надюша до мами, побачила у неї подарунок і сльозу пустила:
-Ах, яка річ, мені б таку. А нам на таке гроші витрачати не можна, зроду не купити!
-Ну не гнівайся, – просить мене мама, – ну де Надя візьме гроші? Вона молода, їй хотілося.
Гаразд, можна було б зрозуміти, коли сестра отримала від мами в “подарунок” нову мультиварку, духи, куртку, яка виявилася мені велика і я її віддала мамі, таке вже багато разів бувало.
-Мама, – говорила я 6 років тому, – я чоботи собі ці купувала, щоб вагітній ходити. Вони без каблука, не ковзають, але я їх більше носити не буду. Візьмеш?
– Візьму-візьму, – погоджується мама, – ой, зручні й які! Взимку гуляти – саме те. Мої вже на ладан дихають.
І через тиждень в чоботях гуляє моя старша сестра Надя.
– Їй зовсім носити нічого, – зітхає мама, – побачила, аж розплакалася. Ти ж знаєш, у них іпотека.
У них іпотека, знаю. І дитина. І в іпотеку Надя з чоловіком взяли трьохкімнатну квартиру – а чого розмінюватися на дрібниці? Так, мені пощастило, у чоловіка квартира є, але сестрі при безгрошів’ї треба було бути скромнішою.
Мама вийшла на пільгову пенсію: почалися проблеми зі здоров’ям. Я тоді якраз пішла в декрет, як і Надя, яка взяла за рік до цього свою злощасну іпотеку. Діти у нас ровесники. Ми з чоловіком не шикували, але і не голодували. Спочатку ми моїй мамі грошима почали допомагати: пенсія маленька, ліки пільгові не допомагають, а ті, що допомагають – дорогі.
-Мама, – кажу в черговий раз, – у тебе в холодильнику миша висить. Ні м’яса, ні фруктів! Ми ж тиждень тому тобі грошей дали.
– Надя з платежем не вирулила, – зітхнула мама, – я їй віддала, вона поверне. Не можу ж спокійно дивитися, як дочці їсти нічого. Тобі б я теж допомагала, якби ти в такій ситуації була.
Думаєте я не пробувала мамі продукти возити? Ха! Тільки і вони виявляються у старшої сестри: внучок голодує, Надюша так плакала. Після цього я стала мамі купувати хоча б речі. Але в сторону Надіної сім’ї не йшли тільки ночнушки та халати.
– Черевики мама мені віддала, – виправдовувалася сестра, – вони її труть, вона сама сказала.
– Звичайно сказала, – кажу, – що їй ще сказати, коли ти бідною незаможною вівцею прикинулася? Тобі не соромно? Ви з чоловіком то суші замовите, то в кафе 4-х річчя сина святкуєте, а від мами ти тягнеш все безсоромно.
Зрештою я придумала, як маму підтримувати: самі купуємо ліки, оплачуємо мамі комунальні послуги і я медичну техніку намагаюся їй дарувати. Але електронний термометр пішов до Наді: у неї дитинка хворіла. Туди ж вирушив і прилад для вимірювання тиску: зятю погано було. І ось тепер “пішов” до сестри розумний браслет здоров’я.
-Ну я хоч чимось, а допомогти дочці, яка потребує, тільки рада, – каже мама, – я тобі дуже вдячна, але ти живеш добре, а сестра не дуже!
-І ти «не дуже»! – майже кричу я, – І допомагаєш Наді, виходить, не ти, а я. Тому що я тобі купую. І Надя все забирає, спритно тобою маніпулюючи. Не так уже й вона погано і живе, в минулому році на море всією сім’єю з’їздили, навряд чи поїдеш, коли грошей немає!
-Ну не допомагай мені, – втомлено махає рукою мама, – я ж не вимагаю!
Ось як бути? Продовжувати спонсорувати сестру або дійсно купувати мамі тільки ліки і комуналку оплачувати? Але хочеться ж, щоб найрідніша людина жила краще.