Ми зі свекрухою намагалися в той вечір зловити свекра на зраді, але все виявилося зовсім не так
– Ксенія, мені необхідна твоя допомога.
Перший раз за два роки мого шлюбу, тон свекрухи, в бесіді зі мною, був таким добрим. І що вона могла від мене хотіти я дивувалася. – Давай зустрінемося в кав’ярні поруч з моїм будинком. Ксенія, ти тільки на машині будь, добре?
Почувши ці слова, все миттю встало на свої місця. Свекрусі потрібна машина з персональним водієм. – Ксенія, ти зможеш приїхати? Це дуже важливо. Я дуже прошу, будь ласка!
Будь ласка, з її вуст і на мою адресу, я також чула вперше. Тут вже включилося звичайна цікавість. Що ж такого могло статися у свекрухи, що вона просить допомоги у жадібної-гулящої-невдячної мене?
– Добре, я під’їду через 30 хвилин, пообіцяла я.
– Спасибі, Ксенія.
Я почула «спасибі»? Мені стає страшнувато. Гаразд, подивимося, що ж буде далі. Через десять хвилин після розмови я отримала смс «накинь непримітний плащ».
Я приїхала на місце зустрічі через півгодини. Тетяна Петрівна прошмигнула в авто і скомандувала:
– Поїхали! Ось адреса. – сказала вона, простягнувши мені листочок з адресою.
Їхати треба було на околицю міста, не в найблагополучнішу його частину. Але як то кажуть, господар пан. Свекруха до слова, виглядала вельми незвично: величезні окуляри і пляжний капелюх. Вона знайшла в своїй сумці пошарпану бейсболку і простягнула її мені:
– Ось, одягай. Потрібно, щоб нас не впізнали. Одягай!
– На задньому сидінні кепка Вадика лежить, можна я краще її одягну?
– Добре. – з царського плеча погодилася Тетяна Петрівна.
Все виявилося банально. Свекруха підозрювала свекра в зраді. І хотіла дізнатися чи так це. Адресу вона взяла з листування чоловіка з контактом «Діма автосервіс».
– Ага, і я думала, що нічого такого. Мовляв, машину полагодити потрібно. Але не думаю, що майстри по ремонту шлють своїм літнім клієнтам «сумую і ніжно цілу». Сьогодні мій чоловік збирається туди, де його будуть цілувати. Спіймати хочу, на гарячому. Соромно, мені до тебе звертатися в цій справі, але виносити сміття з хати не буду. А ти, як не крути, член сім’ї. – пояснювалася Тетяна Петрівна.
Приїхали за адресою, ми вийшли з авто. Виглядали ми, звичайно, дуже колоритно і зовсім не підозріло дівчина в плащі і кепці майже на очах, і жінка в великому солом’яному капелюсі й темних окулярах на підлогу особи, хоча сонцем на той момент і не пахло. Ми пробралися до парадного входу і озирнувшись на всі боки, чи не дивиться на нас хто-небудь, прокралися в під’їзд і пішли шукати квартиру.
Двері відчинила симпатична блондинка. І, не встигла Тетяна Петрівна затіяти скандал, як слідом за незнайомкою вийшов чоловік. Він обійняв дівчину, і здивовано запитав:
– Тетяна Петрівна? А Ви що тут забули?
– Ем, ми знайомі? в подиві запитала свекруха.
– Так, Ви якось з Віталієм Володимировичем до мене в сервіс заїжджали. Ви з ним, судячи з усього, розминулися він хвилин 10 тому від нас пішов, гроші привозив за заміну шин.
Раптом чоловік замовк, а потім розреготався. Ви через смс? Точно через повідомлення! Я дружині своїй писав, але адресатом тоді помилився. Ну ви жінки, даєте!
Дмитро реготав хвилин п’ять, аж до сліз. Дочекавшись, поки той заспокоїться, Тетяна Петрівна попросила залишити її візит в секреті.
– Не турбуйтеся, я нічого не скажу Віталію Володимировичу.
Розгублена свекруха сіла в авто і взяла з мене обітницю мовчання. Далі ми їхали в повній тиші.
– Дякую. Якщо відверто, не очікувала, що ти не відмовиш. Знаєш, у нас якось все з самого початку не так зав’язалося. Може, спробуємо заново? – запропонувала вона боязко.
Дружити зі свекрухою? Я тільки за.
– Чому б і ні. – з посмішкою сказала я у відповідь.
– Я рада. – посміхнулася у відповідь Тетяна Петрівна.
Ця невелика пригода зробило нас ближчими. У нас з’явився спільний секрет. Маю надію, що це стане початком налагодження наших взаємин.