Працюю в таксі і ось одного разу довелося мені підвозити колишню дружину з її сім’єю
Всі ми знаємо те почуття, коли зустрічаємо людину, з якою колись були у відносинах. Ніяково, трохи соромно, іноді неприємно. Але ось коли стикаєшся з колишнім або колишньою з новою сім’єю … це взагалі жах!
Місто у мене не таке вже і маленьке, зустріти когось знайомого можна з дуже невеликою ймовірністю. Навіть жителі одного будинку рідко перетинаються. Працюючи таксистом, я ніколи не підвозив своїх приятелів – не збігалося якось. І тут сталося таке: надійшов виклик, та не від когось, а від моєї колишньої дружини і її сім’ї.
Після цього я відразу поставив собі питання: невже вона знала, де я працюю, тому спеціально подзвонила в цю фірму? І що це – доля чи дурний збіг обставин?
Треба відзначити, виглядає моя колишня просто супер. Все така ж красуня, якою була в молодості, коли я за нею упадав. Нафарбована, з шикарною зачіскою, в модному одязі. Загалом, чудо.
А сидить поруч з нею досить посередній мужичок. Штани, туфлі, одеколон – все як треба. Але мені якось гидко стало. Виявляється, їдуть на ювілей до колишньої тещі. Тут колишня дружина у мене почала питати:
– Ти не забув, що у моєї мами день народження сьогодні? Ювілей, між іншим! Гей, чого ігноруєш? Я тебе питаю! – після цього вона сильно штовхнула моє сидіння.
– До чого тут я? Твоя мама тепер до мене ніякого відношення не має.
– А ось робота твоя. Скільки заробляєш? Прогодувати сім’ю-то можеш? Якщо проблеми, то ось, приходь. Тримай візитку.
Папірець я взяв, та й викинув відразу в вікно. Зустріч мені ця зовсім не подобалася. Я своєї роботи не соромлюся, нічого поганого або ганебного в ній немає. Але ставлення колишньої дружини викликало огиду.
Звичайно, я щасливий, що вона і діти зараз живуть добре, ні в чому собі не відмовляючи. І новий чоловік у неї, напевно, теж відмінний. Але пропонувати мені роботу в його фірмі – це занадто. Не збираюся я працювати під його керівництвом.
Навіщо було показувати, що живуть вони зараз в достатку і багатше, ніж я? Я теж не ходжу з простягнутою рукою, багато можу собі дозволити. Все-таки, думаю, добре, що з нею розлучився. Якою б гарною не була – повертати її не хочу.