Нахабна дама прилюдно посміялася над напівглухою офіціанткою і чоловік тут же відреагував

Нахабна дама прилюдно посміялася над напівглухою офіціанткою і чоловік тут же відреагував

Катя влаштувалася офіціанткою в один з кращих ресторанів міста. Вона вважала, що їй дуже пощастило: студентка-другокурсниця без досвіду роботи та ще й з вродженою хворобою. У правому вусі Катя носила слуховий апарат, в лівому був кохлеарний імплант.

Але, на щастя, ніхто не звертав на це уваги. Катя працювала просто відмінно, і їй добре платили, клієнти були задоволені і залишали щедрі чайові.

І ось одного вечора її постійний клієнт вперше привів в ресторан свою дружину. Жінка була дуже красивою, але було в ній щось відразливе. Напевно, погляд. Надто вже пильний. Каті здалося, що її вивчають під рентгеном.

– Покличте, будь ласка, менеджера, – крижаним тоном попросила жінка.

– Звичайно, – посміхнулася Катя.

– Що вам завгодно? – запитав миттєво матеріалізувався біля їх столика менеджер. Каті він подобався. Був дуже людяний і за своїх підлеглих завжди стояв горою.

– Це просто обурливо! – стиснула губи клієнтка. – Де ви знайшли настільки бездарну офіціантку?

Почувши це, Катя обімліла. Чим вона встигла їх настільки розлютити? Адже вони ще навіть замовлення не зробили.

– Що трапилося? – насторожився менеджер.

– Вона обслуговує нас в навушниках! – гучний голос жінки рознісся по залу.- Так що це за неповага до клієнтів? А ще кращий ресторан міста! Так ця дівка ставить ваш заклад на один рівень з забігайлівками у метро.

– Нечувано, – сказав менеджер. – Мені дуже шкода, що вам довелося це пережити, але я обіцяю, що більше ніколи …

– Ось-ось, – підтакнула жінка. – Покарайте її суворіше.

– Це я не до вас звертаюся, – перебив її менеджер. – А до Катерини, свого друга і співробітниці. Як ви можете так з нею розмовляти? Не знаєте, що таке слуховий апарат? Але чому всі інші клієнти знають, і ставляться до цього по-людськи. А зараз я попрошу вас покинути наш ресторан. Ви, – він подивився на її чоловіка, – зрозуміло, можете залишитися.

– Так як ви смієте? – кинулася в атаку жінка. – Вадик, розберися! – наказала чоловікові.

– По-моєму, Ліна тобі пора, – досить жорстко звернувся він до неї. – Я голодний, і хочу зробити замовлення.

Того вечора він залишив Каті дуже щедрі чайові. Дівчина не ображалася, вона розуміла, що люди будуть по-різному реагувати на її особливість. І була щаслива, що добрих людей в світі все-таки набагато більше.

З тих пір цей чоловік завжди приходив в їх ресторан один. Просив, щоб його обслужила Катя, і залишав їй непогані чайові.

Через деякий час з його безіменного пальця зникла обручка. Видно, дістала все-таки злюка-дружина.

За матеріалами