– Почнете допомагати нам фінансово, тоді і поговоримо, а поки з онуками можете і по телефону поспілкуватися

– Почнете допомагати нам фінансово, тоді і поговоримо, а поки з онуками можете і по телефону поспілкуватися

У Галини Михайлівни двоє дітей – син і дочка. Обидвоє вже дорослі, вони роз’їхалися по різних містах зі своїми сім’ями.

Син Андрій з дружиною і двома дітьми живуть не так далеко від мами, всього 80 кілометрів. А ось дочка Катя поїхала за своїм чоловіком дуже далеко, аж за 2,5 тисячі.

Відповідно і приїжджає до мами Катюша дуже рідко, від сили разів 2-3 на рік.

Мама дуже нудьгує і переживає за свою донечку, адже вона зовсім одна в такій далі від будинку, а поруч немає нікого крім чоловіка і маленького синочка.

А ось Андрій зі своєю сім’єю гостює у мами постійно, кожні вихідні. Десь чогось допоможе і те якщо допросишся, а так у нього заслужений відпочинок на природі. А до вечора баньку витопити потрібно, так друзів старих зібрати, посидіти і молодість згадати, посміятися від душі.

Невістка теж на допомогу Галині Михайлівні не годиться – у неї манікюр, їй за руками стежити потрібно. Чи то справа на сонечку полежати позасмагати, а до вечора в будинок переміститися до телевізора ближче.

А ще й онуків бабусі «підсунути» примудряється, щоб та побавилася з ними.

– Дітям так в селі подобається, весь тиждень тільки й чекають вихідних, – каже невістка, – у бабусі так добре і весело.

А Галина Михайлівна всі вихідні як заведена перед ними крутиться, їсти приготує аж по кілька страв відразу, щоб всім догодити і дітки ситими залишилися.

А потім в місто біжить, а молодшого онука з собою весь час водить, поки мама з татом відпочивають від трудового тижня. Благо старшенький внучок вже з хлопцями сусідськими самостійно грає.

А як додому збираються їхати, так Галина Михайлівна кілька сумок для них сама збирає з продуктами домашніми – яйця, зелень, овочі зі своєї грядки. Синові тільки сумки залишається в машину поставити і все, готово!

А тут Катюша повідомила, що квартиру купувати збираються, на перший внесок зовсім трохи не вистачає і просить допомоги у мами.

Галина Михайлівна і щаслива хоч якось дочці допомогти, заощадження у неї є. Вона жінка старого гарту і весь час відкладала гроші якраз на такий випадок, щоб дітям допомогти.

А про те, що свекруха перевела гроші власній дочці дізналася і розлютилася невістка. – Ми кожні вихідні приїжджаємо, хоч би копієчку дітям на морозиво дала, – обурено заявила невістка чоловікові.

– Раз вона вважає, що нам допомагати не потрібно, то їздити до неї ми теж не будемо.

Ось так образилися вони самі собі і сидять вдома, в село носа не показують.

Галина Михайлівна хвилюється, синові питання задає, а він ухиляється від відповіді, не може матері претензії висловити.

Якось раз свекруха невістці подзвонила, хотіла дізнатися про онуків, як вони там. А потім питає:

– Таюша, ніж ви так зайняті там, що до мене не приїжджаєте? Я по хлопчиках сумую, літо, спека, що вони там в квартирі сидять …

– Почнете допомагати нам фінансово, тоді і приїдемо, – різко заявила невістка, – а поки з онуками можете і по телефону поспілкуватися.

У Галини Михайлівни слів не знайшлося, щоб відповісти. Адже вона навіть і не підозрювала в чому була справа і чому діти на неї образилися.

– Та хіба ж я вам не допомагаю, – тихо, але здивовано запитала Галина Михайлівна.

– Свої огірки можете собі залишити, у нас в магазині їх повно, та й не варті вони того, щоб над ними все літо корячітся. І взагалі у вас син є, ось з ним і розмовляйте з усіх питань – сказала Таня і закінчила розмову.

Ось так розсваритися невістка з своєї жадібності сина з матір’ю, та ще й онуків бабусі не показує, відмовляється їздити з ними в село.

– Раз вона вважає, що нам допомагати не потрібно, то їздити до неї ми теж не будемо.

Ось так образилися вони самі собі і сидять вдома, в село носа не показують.

Галина Михайлівна хвилюється, синові питання задає, а він ухиляється від відповіді, не може матері претензії висловити.

Якось раз свекруха невістці подзвонила, хотіла дізнатися про онуків, як вони там. А потім питає:

– Таюша, ніж ви так зайняті там, що до мене не приїжджаєте? Я по хлопчиках сумую, літо, спека, що вони там в квартирі сидять …

– Почнете допомагати нам фінансово, тоді і приїдемо, – різко заявила невістка, – а поки з онуками можете і по телефону поспілкуватися.

У Галини Михайлівни слів не знайшлося, щоб відповісти. Адже вона навіть і не підозрювала в чому була справа і чому діти на неї образилися.

– Та хіба ж я вам не допомагаю, – тихо, але здивовано запитала Галина Михайлівна.

– Свої огірки можете собі залишити, у нас в магазині їх повно, та й не варті вони того, щоб над ними все літо корячітся. І взагалі у вас син є, ось з ним і розмовляйте з усіх питань – сказала Таня і закінчила розмову.

Ось так розсваритися невістка з своєї жадібності сина з матір’ю, та ще й онуків бабусі не показує, відмовляється їздити з ними в село.

– Раз вона вважає, що нам допомагати не потрібно, то їздити до неї ми теж не будемо.

Ось так образилися вони самі собі і сидять вдома, в село носа не показують.

Галина Михайлівна хвилюється, синові питання задає, а він ухиляється від відповіді, не може матері претензії висловити.

Якось раз свекруха невістці подзвонила, хотіла дізнатися про онуків, як вони там. А потім питає:

– Таюша, чим ви так зайняті там, що до мене не приїжджаєте? Я за внуками сумую, літо, спека, що вони там в квартирі сидять …

– Почнете допомагати нам фінансово, тоді і приїдемо, – різко заявила невістка, – а поки з онуками можете і по телефону поспілкуватися.

У Галини Михайлівни слів не знайшлося, щоб відповісти. Адже вона навіть і не підозрювала в чому була справа і чому діти на неї образилися.

– Та хіба ж я вам не допомагаю, – тихо, але здивовано запитала Галина Михайлівна.

– Свої огірки можете собі залишити, у нас в магазині їх повно, та й не варті вони того, щоб над ними все літо горбатися. І взагалі у вас син є, ось з ним і розмовляйте по усіх питаннях – сказала Таня і закінчила розмову.

Ось так невістка через свою жадібність розсварила сина з матір’ю, та ще й онуків бабусі не показує, відмовляється їздити з ними в село.

За матеріалами