Ми з дочкою сіли, щоб поплакати разом, нас обох залишили одночасно

Ми з дочкою сіли, щоб поплакати разом, нас обох залишили одночасно

Так вийшло, що мене і мою дорослу дочку зрадили одночасно наші чоловіки. Їм обом не вистачило сміливості сказати все в обличчя. Хлопець дочки повідомив їй про розставання в повідомленні в соцмережі. А мені мій чоловік, з яким ми прожили більше 20 років написав прощальне СМС.

Через пару годин мій чоловік прийшов і забрав своє барахло. А хлопець Олени речі зібрав напередодні, як раз як був удома один. Ми посиділи, поплакали пару годин і стали думати, як нам жити далі. Вирішили ми з донькою поміняти всі замки в будинку і викинути всі речі, що залишилися нам від наших чоловіків.

З очей геть і з серця геть. Ми перелопатили всю нашу посуду і вирішили, що нам з дочкою стільки не потрібно і роздарували деякі каструлі і сковорідки знайомим.

З Оленою ми стали майже, що кращими подругами. Вечорами часто ходили разом гуляти, дивилися фільми і заїдали свій стрес морозивом. Разом готували і разом прибирали. У будинку став панувати ідеальний порядок.

Ми відзначили, що на їжу ми стали витрачати менше, ванна завжди вільна, та й кішку завели, а раніше не можна було у чоловіка алергія. В цілому перший складний етап усвідомлення після розставання ми подолали.

Я розуміла, що все ще у нас з донькою буде. Їй ще й 20 немає, а мені трохи більше 40. Знайдемо ще щастя.

З чоловіком ми розлучилися і поділили майно – мені квартира, йому машина. Наостанок він вирішив мене вколоти, мовляв у нього нова пасія і вона всього на 3 роки старша за нашу дочку. Ну добре. Його справа.

Час минав і мені все більше подобався статус одиночки. Через пів року Олена зустріла іншого хлопця, у неї почалося нове життя. Я ж себе присвятила роботі. Стала займатися фітнесом. З шефом відносини налагодилися.

Але ось через півроку після розлучення мій чоловік вирішив повернутися. Не припав він до смаку молоденькій. Думав я назад прийму. Але ні, не прийняла. Навіщо він мені? Та й дочка мене підтримала, вона з батьком навіть розмовляти не хоче.

Але родичі просили мене одуматися і повернути чоловіка. Так вважала моя мама, що я нікому і так не потрібна, а мужик в будинку потрібен, так вважала і моя свекруха – мовляв хапай, поки іншу не завів. Навіть сестра моя була не на моїй стороні.

– Ну і що, що зрадив, повернувся ж. Ви ж знаєте один одного і потрібні один одному.

Але ні, мені такий чоловік точно не потрібен. Ми не рідні, не свої. Діти, та завжди залишаються рідними, а чоловік завжди може стати колишнім.

Якби він просто зрадив і розповів про це, але він прислав мені СМС, а такого пробачити я точно не зможу.

За матеріалами