Побачивши сина, Дмитро все зрозумів. А коли дружина втекла з коханцем, довелося крім дитини забирати ще й тещу
Діма і Ліза познайомилися зовсім випадково, через спільних знайомих. Для Діми Ліза стала справжнім ангелом, в якого він закохався з першого погляду.
Така мила і турботлива, як її можна не любити? А друзі в цей час йому тільки співчували.
Вже через пару місяців Діма зробив своїй коханій пропозицію. Вони розписалися і стали жити у Діми. У хлопця залишилася хороша двокімнатна квартира від батьків. Працював він механіком. Зарплата була не стабільною, але якщо постаратися, можна було пристойно заробити.
І все б нічого, якби не теща – Інна Олександрівна. Вона постійно приходила до них додому, наводила свої порядки, намагалася контролювати дочку. Зятя свого вона люто ненавиділа – адже він без освіти, ледар та й зовнішністю не вийшов. Кожен день дорікала своїй дочці, що не за того вона заміж вийшла.
Все змінилося через 2 роки. Ліза завагітніла. І тепер теща виносила мозок Дімі. Уже в відкриту демонструвала свою ненависть.
Але все круто змінилося після пологів. Коли Діма прийшов в пологовий будинок, дружина неохоче з ним розмовляла. Ще більший сюрприз чекав Діму в день виписки. До цього він малюка не бачив.
Прийшовши в лікарню йому сказали, що Ліза виписалася сама, а дитину залишила в лікарні. Коли йому показали малюка – він все зрозумів.
Хлопчик був темненьким зі смаглявою шкірою, що означало тільки одне – Ліза йому зраджувала. Але він не міг залишити дитину в лікарні і забрав собі. Назвав Артемом.
Далі Діму чекав ще один удар. Його теща потрапила під машину і її паралізувало. Поки вона була в лікарні її дочка з коханцем продали її квартиру і виїхала незрозуміло куди. На той момент хлопчикові було вже 1,5 роки.
Діма весь цей час працював як проклятий. День його був розписаний по хвилинах. Він весь час розривався між будинком і дитиною і роботою. Діма робив все, щоб у хлопчика було все.
Коли теща потрапила в лікарню він приходив кілька разів провідати, але вона його проганяла, тому він і перестав. Але ось дзвінок з лікарні. Лікар розповів про виписку тещі. Але куди її виписувати, якщо квартири у неї більше немає.
Діма забрав тещу до себе. Ну ж не на вулицю її виганяти, ще й не ходячу. А вона продовжувала його ненавидіти і онука теж. Жили вони в окремих кімнатах, майже не розмовляли, але все одно Діма купував їй ліки, доглядав за нею.
Одного разу Дімі терміново треба було бігти на роботу, забрати гроші і він попросив тещу доглянути за Артемом. Коли він прийшов – в квартирі була тиша, Інна Олександрівна мило дрімала разом з малюком. А коли прокинулася, стала ридати.
Вона просила вибачення у зятя, за те що не кинув її, що не кинув її онука, за те що терпів її. З тих пір вони стали жити дружно. Теща поправилася і стала на ноги. Діма знову одружився і у нього народилася своя дитина.
Інна Олександрівна стала для них люблячою бабусею, а для Діми мамою. А про Лізу потім прийшла звістка. Вона померла, спилася, після того як її кинув черговий коханець.