Вчинок таксиста, який заслуговує на оплески

Вчинок таксиста, який заслуговує на оплески

Час вже був близько опівночі. Надійшло замовлення з супермаркету. В голові промайнула думка: «Напевно, дівчина після зміни хоче поїхати додому». Я під’їхав до клієнтки, оголосив вартість проїзду – 105. Проїхали буквально кілометрів зо три, вона дає мені купюру в 1 тисяч.

Внутрішньо я обурився, але в голос запитав:

– Чому ви відразу не сказали, що не маєте дрібних, ми б десь розміняли, поки їхали?

Вона мені відповіла, що це моя робота і у мене повинна бути здача. І почала вимагати здачу або в іншому випадку вона відмовляється оплачувати проїзд.

Я відповів, що зараз пошукаю і розміняю гроші. Навздогін чув її нервові слова:

– Тільки швидше.

Через кілька хвилин ми виїхали на місце, де я розміняв купюру. Дав їй здачу на 5 гривень більше, ніж треба було, і вона знову обурилася:

– Я не потребую чужих грошей!

Довелося знову шукати місце, де можна було розміняти гроші на купюри ще меншим номіналом. Грюкнувши дверима вона отримала «правильну» здачу і вийшла з машини.

Ранок наступного дня починався для мене з несподіваною неприємності. Дамочка поскаржилася в бюро таксі.

Я завжди заходжу в положення інших. Звичайно ж можна і її зрозуміти, людині хотілося швидше приїхати додому, а тут ця здача. Але хіба, чисто по-людськи не можна було попередити, що у неї така велика купюра? А з огляду на її роботу в супермаркеті, взагалі можна було відразу поміняти на дрібніші. Але не тут-то було. Я її розумію, але і себе не хочеться давати в образу.

Було винесено з цієї ситуації урок. Тепер у мене завжди є необхідна сума на здачу.

Але мені хотілося трохи провчити сварливу дівчину. Я пішов в супермаркет, де вона працює. Набрав товарів по дрібниці, вийшла сума 15 гривень 45 копійок. І поклав на касу банкноту в одну тисячу. Дамочка сказала, що такої здачі у неї немає. Але я дочекався поки вона поміняла у сусідки гроші, і дала мені здачу.

Що ви думаєте, на цьому все закінчилося?

Ні.

Я прийшов до неї і на наступний день з аналогічною покупкою і такими ж грошима. Мій знайомий продавець відмовився мене обслуговувати. Викликавши менеджера, я коротко пояснив, що трапилося.

Начальник розібрався, і ми розійшлися.

Друзі, не забувайте, що перш за все ми люди, а потім таксисти, продавці і лікарі. Будь ласка, не будьте «дріб’язковими»!

За матеріалами