– Не пощастило Сашкові, – твердили родичі, – дружина йому дісталася негарна. Свекруха взагалі чесно говорила: – Яна нам рід зіпсує …
– Бідний Сашка, – говорили рідні – дружина у нього негарна. Свекруха, не соромлячись, обурювалася, що майбутні діти можуть успадкувати зовнішність Яни, і тоді співчуває вона онукам.
Не було у Яни пишних форм, риси обличчя важко красивими назвати. Рідні ворожили: що в ній такого, чому Саша одружився.
А Саші чого шукати? З Яною він зійшовся характером. Поруч з нею було спокійно і комфортно. До того ж, вона завжди уважно слухала. Тихе сімейне життя ворушили лише думки родичів.
Після весілля життя почалося спокійне, тихе – мрія. Саша перед роботою вранці Яну цілує. Після роботи теж цілує і разом вечеряти йдуть. Гроші молоді відкладали на власне житло, не лаялися ніколи. Родичів у Саші тільки багато. Майже щотижня подружжя в гості звали на різні свята, дні народження.
Сімейні посиденьки не обходилися без оцінюючих поглядів і обговорень. Яна відчувала, як на неї дивляться. Деякі прямо говорили про недоліки. Баба Маша якось сказала: «худа занадто і висока».
Родичі не заспокоювалися місяцями. Саша вже і сам придивлятися до дружини став, недоліки шукати. Все більше йому подобалися дівчата нижче та з фігурою. Потім Саша став зраджувати.
Сім’я розпалася: Яна не витримала зради чоловіка. А родичі його заспокоювали. Говорили, нову дружину знайдеш, кращу.
Дівчина переїхала до мами і близько року не чути про неї нічого було. Саша став зустрічатися з іншими дівчатами, за цей час трьох поміняв, встиг поспілкуватися з якоюсь розлученою жінкою. Але ні в одній з дівчат рідної душі не знаходив.
Зовнішністю всі панянки виявилися красунями. Але все частіше Саша згадував колишню дружину. Яна завжди розуміла, коли мовчати, а коли говорити. Знала, як підтримати чоловіка.
Він дізнався, що тепер Яна змінила місце проживання, з села в місто переїхала. Мама говорила:
– Одружишся ще на розумній і красивій.
– Яна дурепою була? – огризався Саша.
– Ні, раз їй вдалося тебе під вінець затягнути.
Саша зовсім заскучив по Яні. Ні з ким планів не будував і мріяти одному нема про що. Всякий раз, буваючи в місті, до дрібниць уявляв їх випадкову зустріч, і на душі спокійніше ставало. Але за довгий час так і не зустрів її ніде. Зовсім надію втратив, поки одного разу біля торгового центру, бува, не звернув увагу на дівчину. Висока струнка блондинка йшла йому назустріч. У ній Саша впізна Яну!
Все сталося так, як він довго планував. Молоді люди розговорилися за столиком в кафе.
– Ти сьогодні незвично красива!
– Що значить – незвично? – сміялась Яна.
– Незвично, що я тобі раніше цього не казав …
Яна вже збиралася йти … Але Саша зрозумів, що може знову втратити стільки часу. Він на виході з кафе перехопив її за руку і сказав: «виходь за мене заміж, Яна».
Яна не погодилася повертатися в село. Саша переїхав до міста, на знімну квартиру. Поступово виконували давні мрії разом. Придбали власне житло, а потім народили двох дітей: сина і дочку. Тепер Сашкові все одно на чужі розмови, а Яна цвіте, адже чоловік кожен день робить їй компліменти. До сих пір іноді говорить: «ти сьогодні незвично красива».