Що до рук жінки попало, то для чоловіка пропало

Що до рук жінки попало, то для чоловіка пропало

Андрій Петрович, дещо знайомий з криміналістикою, вважав, що цей випадок цілком підпадає під статтю ККУ, в якій йдеться про відкрите заволодіння чужим майном (наразі, грошовими коштами). Іншими словами – грабіж.

Того дня, який співпав з днем зарплати, він повернувся додому хоча й пізно, але тверезий. Дружина, втомившись від домашніх клопотів, а було від чого, адже у сім’ї три сина плюс чоловік, відпочивала на дивані перед телевізором.

Андрій Петрович звично вмостився поряд на килимі і вирішив перерахувати скільки у нього залишилося з зарплати після відвідин базару та магазинів. Ну і, звісно, розподілити, виходячи про своє уявлення щодо використання сімейного бюджету. І  раптом сталося таке, чого ще ніколи у нього не траплялося. «А ну ка, дай сюди». – дружина простягнула руку за грошима. Це було вперше. Звички ховати гроші в сім’ї не було.

Зарплату чи аванс Андрій Петрович просто клав на сервант у спальні і дружина могла брати, скільки потрібно. Не так, як  жалілася сусідка, що мусить просити гроші у чоловіка, навіть якщо їй потрібно сходити за продуктами.

Тому Андрій Петрович дещо здивувався, але виконав вимогу дружини. Тим більше, цього місяця зарплата була більш-менш непогана, то ж нехай жінка переконається, який у неї дбайливий і працьовитий чоловік.

Він розслабився від приємного шелесту купюр, котрі перераховувала дружина. До тями його привело її запитання, котрого також не чув раніше.

«Скільки тобі потрібно на дорогу та сигарети?». «Гривень триста» – машинально відповів Андрій Петрович, ще не зрозумівши, що до чого.

«На тобі чотириста». – урочистим жестом англійської королеви дружина простягнула йому чотири сотенні купюри і громом з ясного неба прозвучали її наступні слова: «І більше моїх грошей не чіпай!». «Чиїх?!» – оговтавшись від щоку перепитав Андрій Петрович. «Моїх!» – яскравий погляд милих очей дружини був переконливіший за дуло пістолета вуличного грабіжника.

Наступного дня Андрій Петрович пішов шукати співчуття у жіночої частини колективу.

Та вислухавши його історію, замість потіхи вони підняли чоловіка на глум, риску під яким підвела секретарка. «Андрію Петровичу, ви скільки років одружені?». «25». «І досі не усвідомили, що до рук жінки попало, то для чоловіка пропало?  Ідіть, працюйте більше. Може наступного разу дружина виділить вам на сто гривень більше».