– Ох, і легковажна у тебе дружина. Дивись, зганьбить! – свекруха відразу не полюбила Наташку
Жорстокість чоловіків, так жорстокість і озлобленість свекрухи – все це стає жахливими кадрами життів деяких дівчат. Наташа любила свого чоловіка, тому терпіла всі глузування свекрухи. А та не скупилася на слова, адже Наташа все буквально робила неправильно. Чоловік же єдиний, хто любив її, умовляв потерпіти, проте всьому терпінню є кінець. Народила вона дочку, потім ще одну, після чого вийшла на роботу.
І тут почалося. Працювала вона за фахом в їдальні на роздачі. Дівчина гарненька і видна, тому отримувала багато компліментів. Однак вона зайвого не дозволяла просто посміхалася і продовжувала робити свою роботу. Чоловік її Іван ревнував по страшному, та ще й мама примудрялася нацькувати його, сумнівів підкинути. Ось він і став приходити додому напідпитку.
А одного разу хтось слух пустив, що вона картоплю чистила з одним робочим, так придумали так, що соромно сказати. А Наташа була пристойною, ось тільки ревнощі затьмарили очі Івану.
Прийшов він увечері додому п’яний і побив дружину. Всі злякалися, тільки свекор зупинив його. Наташа ледве як добралася до лазні, а на ранок вийшла звідти ледве жива і пішла в сторону поліклініки, а її наздоганяє свекруха і просить не ганьбити їх усіх. Але Наташі було все одно, вона достатньо натерпілася. Прийшла вона до лікаря і прямо впала біля дверей.
Приїхали лікарі, поліція. Наташа писати заяву відмовилася, як і знімати побої. Попросила забрати її дочок і відвезти її додому до мами, в інше селище. Все зроблено, як вона попросила, після чого Наталчина мама зібрала її та онучок інше місто, подалі звідси, щоб врятуватися від такого чоловіка.
Потім мама розповідала, що приїжджав він зі своєю свекрухою, щоб помиритися та дівчаток побачити. На це Наташа твердо відмовилася, сказала, що не пробачить, нехай свекруха шукає собі більш ідеальну невістку, вона-то знає, якою має бути вона.
Потихеньку з часом життя у неї склалося. Вона вийшла знову заміж, за хорошу людину. Коли дівчатка стали старшими, вона звозила їх в село до батька. Привезла на своїй машині, щоб показати свою незалежність. І так, вибачалися вони, так дівчаток цілували і обіймали, але Наташа пробачити їх так і не змогла. Так, втім, Бог їм суддя. Він їх вже тепер неабияк покарав: загальним осудом і не вдалою долею.
За матеріалами