А можна мені сісти на ваше місце? Випадок в автобусі

А можна мені сісти на ваше місце? Випадок в автобусі

Переповнений автобус в годину пік. Ситуацію посилює дощ. Дороги стоять колом. Переднє сидіння, призначене для інвалідів і пасажирів з дітьми, зайнято літньою жінкою і якимось незрозумілим мужиком. Руда борода, сучасний гаджет в руках, навушники. Вік визначити практично неможливо.

Моєму синові нещодавно виповнилося 4 рочки. Він підійшов до чоловіка і сказав йому: «Дозвольте я сяду!».

Пасажир лише блаженно посміхнувся, глибше втягнув голову в безформну куртку і ще активніше почав грати в гаджет.

Всі чоловіки, що сиділи поруч, старанно зображали сон. Не хропіли хоч, і на тому спасибі.

Жінки, які стоять в автобусі, всі намокли до нитки. Втома на роботі. Але ж потім ще їм потрібно готувати, прибирати будинок, годувати своїх агресивних чоловіків. У суперечки і сварки вступати не хотілося. Етикет потрібно прищеплювати з дитинства. Це просто безглуздо і людину перевиховати неможливо.

Було гостре бажання схопити того рудого бороданя і просто подивитися в його дурні, від телефону очі. Стрималася … Ну його. Нехай це залишиться на його совісті.

Як так вийшло? Мабуть, ми самі виховуємо подібних індивідуумів. Ну а що, він влаштувався цілком зручно і комфортно. А тут хтось приходить і починає качати права: я, моя дитина, якась вагітна дівчина або стара баба.

Ось вони, сучасні чоловіки. Всі такі манірні, в модному одязі, з натренованими від постійного сидіння в смартфоні пальцями. Як з ними жити? Хіба вони здатні викликати хоч якусь гордість?

Старшому моєму синові скоро 27. Він без проблем допомагає вийти з транспорту. Нічого складного для нього в цьому випадку немає. Молодшого потрібно виховати так само. Це хоч залишить якусь надію на добре майбутнє.

Моїй чотирирічній дитині в результаті поступилася місцем одна дівчина.

За матеріалами