Нам з подругою по 60. Вирішили жити разом і одну квартиру здавати

Нам з подругою по 60. Вирішили жити разом і одну квартиру здавати

Очікування

Ось скільки переваг в нашій ідеї ми знайшли:

Ми – самотні. У шістдесят років знайти чоловіка не так і легко, а якщо пощастить – завжди можна вирішити квартирне питання.

Діти і внуки живуть далеко. Родичі будуть тільки раді, що їх бабусі не нудьгують.

В молодості ми знімали одну квартиру. У мене тоді ще й дитина маленька була, але якось уживалися, хоч і характери у нас складні.

Не буде нудно. Будемо разом прибирати, готувати, придумаємо культурну програму, щоб не засиджуватися вдома.

Фінансова стабільність. Витрати – навпіл, дохід від знімної квартири. Ми ще й в плюсі ​​залишимося!

Повноцінний догляд і турбота. Якщо комусь стане погано або нагряне якась недуга, буде цілодобова допомога поруч.

Загалом, ми бачили тільки плюси в спільному проживанні!

Реальність

Перша суперечка – вибір квартири. Кожна з нас хотіла залишитися на своїй території, кожна знаходила сильні аргументи.

Я була готова звільнити свою квартиру, але сперечалася для того, щоб подруга не думала, що я їй завжди поступатися збираюся.

Другий суперечка – кількість речей. Коли я поступилася подрузі і почала перевозити своє майно, вона почала обурюватися, мовляв, у мене занадто багато барахла. Нам ніде було все розмістити, а залишати в квартирі я боялася – хіба мало, які квартиранти нам попадуться.

Ми вирішили це питання – зняли гараж, туди відвезли посуд і різні побутові речі. Незабаром ми знайшли квартирантів, і почалося найцікавіше.

Перший час мені здавалося, що подруга ущемляє мої інтереси. Я відчувала себе гостем, але потім мене відпустило.

Спільне життя ніяк не клеїлося, так як не було рівноправності. Вона звикла в одному місці тримати побутову хімію, а я в іншому. Мені доводилося постійно до неї прислухатися, так як вона господиня в цьому будинку.

Потім з’ясувалося, що ми любимо різну їжу. Я і тут промовчала, довірилася смакам своєї подруги. Згодом звикла, забула про свої уподобання.

Ще один нюанс виплив – я дуже чуйно сплю, а моя подруга любить засинати під включений телевізор. Мене ці звуки дратували, навіть беруші не завжди рятували.

Багато мінуссфі затьмарювали переваги. Ми намагалися миритися з ними і знаходити компроміси.

Але потім стався кульмінаційний момент:

Я помітила, що подруга дратується, побачивши мене. Я начебто відповідала всім її вимогам, але щось її дратувало. Потім вона перестала зі мною розмовляти. Пройшов день, другий, тиждень … Я постійно думала про те, чим я могла її образити. Потім у мене увірвався терпець – я просто розплакалася перед нею.

Моя подруга почала плакати теж, вона зізналася, що сама не знає, чому вона така нервова.

А я зрозуміла – просто люди повинні жити в своєму будинку і за своїми правилами. Краще частіше зустрічатися, ніж жити разом.

Ми розірвали договір оренди, і наші відносини відразу покращилися.

За матеріалами