Танюша мріяла про маму кожен день. Одного разу в село приїхала молода вчителька …

Танюша мріяла про маму кожен день. Одного разу в село приїхала молода вчителька …

Тимофій народився в селі і прожив тут усе життя. Після втрати дочки, він оформив опіку над онукою Танюшею і забрав її до себе. Зять був весь час в роз’їздах, дівчинка його мало цікавила, тому дідусь, як міг, заміняв Тані матір і батька.

У сільській хаті Тані жилося добре, вона ходила в дитячий садок і допомагала дідусеві по господарству. А всіма дитячими секретами вона ділилася з улюбленим другом-котом Максиком. Між цими двома маленькими створіннями утворився якийсь невидимий зв’язок. Куди б не пішла Таня за нею бігло кошеня. Але незважаючи на те, що її оточувала атмосфера любові і турбота дідуся, Танюша мріяла про маму.

Якось до них у село приїхала молода вчителька Віра. Купила будинок і почала облаштовуватися. Дідусь Тимофій раніше працював електриком в колгоспі, тому за порадами односельців, Віра звернулася до нього за допомогою. У будинку повністю була відсутня електропроводка, дідусь Тимофій впорався із завданням швидко і якісно. Так Віра і познайомилася з Танею.

Йшов час. Восени Таня повинна була піти в перший клас. Думки дівчинки були далекі від цього, Танюша мріяла про маму кожен день. Дідусь помічав замислений погляд внучки. Іноді навіть Максик не міг розвеселити дитину.

Віра часто заходила до сусідів у гості. Звичайно ж, жінка завжди приходила з гостинцями. То пиріг з яблуками спече, то книжку Тані нову купить. Віру тягнула до дівчинки якась невидима сила. І Танюшка завжди була радісною, коли спілкувалася з молодою вчителькою.

Віра вирішила трохи позайматися з малятком влітку, щоб підготувати її до школи. Заняття йшли весело і продуктивно, адже учнів у Віри було двоє: Таня і Максик. Дідусь тільки посміхався, коли його пускали в «клас» …

Щоночі Таня перед сном просила у Боженьки, щоб у неї з’явилася мама. Теплі сльозинки падали на подушку дівчинки і на Максик, який тулився біля малятка.

Вранці дідусеві стало недобре. Викликали лікаря і Тимофія відвезли в лікарню. Було потрібно тривале лікування. Дідусь дуже переживав за внучку. А переживати було за що …

Коли дідуся забрали в лікарню, Таню відвезли в притулок. Віра не знаходила собі місця, на уроках була розсіяною, не могла думати ні про що, крім дівчинки. Максика жінка забрала до себе. Кіт зовсім відмовився від їжі, він дивився на неї повними сліз очима, і лежав, лежав, лежав … «От би так легко можна було б взяти і Танюшку до себе», – роздумувала перед сном Віра.

Вона їздила провідувати дідуся в місто, і одного разу вирішила з ним поділитися своїми думками.

– Як ви думаєте, Тимофій Іванович, я можу оформити опіку над Танюшкою? – невпевнено запитала Віра.

-Доню, я такий радий, що ти це мені сказала. Звичайно ж зможеш, я весь час думаю про неї, а ти будеш для неї найкращою мамою на світі.

Віра відразу після розмови зібрала документи на опіку і через місяць вже стояла на порозі притулку. Дівчинка кинулася на шию Віри і зашепотіла:

– Я знала, що б приїдеш за мною, я кожен день молила Бога, щоб ти була моєю мамою.

У Віри ком став в горлі, вона стримувала сльози, але не змогла стриматися і заплакала. В обіймах жінки Танюша відчула такий спокій, якого ще ніколи не відчувала …

Ступивши на поріг будинку, де жила Віра Танюша почула знайоме муркотіння. Максик відразу підняв хвіст і терся до ніжки Тані. Він не відходив від дівчинки ні на крок.

Дідуся виписали, він пішов на поправку. А Віра вийшла заміж, але Танюшка жила поруч з нею. До дідуся вона тепер ходила з Максиком в гості. Жінка удочерила Танечку. Дівчинка знала, що її мама найкраща в світі, і що вона її дуже любить. Тепер Танюша це говорить, по секрету, щовечора Максику на вушко, коли лягає спати.

Танюша мріяла про маму кожен день. В її маленькому сердечку народжувалася велика віра в щастя. Так і сталося, що Бог дав дівчинці повноцінну сім’ю, в яку вона так вірила. Для дівчинки Віра тепер не просто ім’я, вона її мама і ангел-хранитель.

За матеріалами