Чоловік дорікнув начебто маленькою зарплатою. Дружина не розгубилася і поділила полички в холодильнику

Чоловік дорікнув начебто маленькою зарплатою. Дружина не розгубилася і поділила полички в холодильнику

Історію мені розповіла моя одна давня приятелька. Зараз їй вже смішно згадувати про поділ полиць в холодильнику, але тоді було не до сміху. Вона сказала чоловікові, що теж працює, і він повинен допомагати їй з домашніми справами. Однак чоловік на це сказав: «Я заробляю в місяць 20 000, а ти 10 000, тому повинна допрацьовувати по дому ще 10 тисяч». Далі історія піде від першої особи.

Виходила я заміж по любові і кілька років у нас все було супер. У наших відносинах була присутня романтика, вечерю після роботи готували разом, постійно спілкувалися. Жили ми в квартирі, яка мені дісталася в спадок від бабусі. Машину купив чоловік ще до нашого весілля.

Ніяких розбіжностей з приводу фінансів не було і проблем з ними теж. Я була рада, адже чоловік майже всю свою зарплату віддавав мені, так що бюджет у нас був спільний. Однак перші тривожні нюанси вже почали з’являтися.

Віддаючи всю свою зарплату, чоловік хотів тільки їсти нормальну їжу з якісних продуктів, якщо на вечерю не було м’яса, то це не вважалося вечерею, постійно просив грошей на машину: бензин, запчастини, тех. огляд та інше.

Одягатися хотів тільки в якісний одяг, адже він же заробляє. Решту потрібно відкладати на відпустку. В результаті потихеньку романтику з’їв побут. І вже немає спільних вечерь, то він до друзів заїхав, то до мами.

Також я стала помічати, що до заміжжя витрачала на себе набагато більше грошей, частіше купуючи одяг, косметику, дозволяючи собі салони краси іноді. А тут … Дві наші зарплати витрачаю, так би мовити, на загальні потреби. А загальні – це у нас продукти, м’ясо, одяг і запчастини для чоловіка.

Тим більше, що зараз все стало дорожче, ніж було, а от зарплати залишилися колишніми. Я про це сказала, проте він мені у відповідь заявив, що потрібно навчитися витрачати з розумом або більше заробляти.

Компліменти теж стали іншими. Тепер я чула в свою сторону, що і господиня я не особливо гарна, то гостей не так прийняла, то м’ясо не так посмажила. До того ж вся допомога від чоловічка, яка була раніше по дому, поступово припинилася.

І ось на один з його докорів я йому сказала, щоб він почав допомагати з домашніми справами, адже я все-таки теж працюю! Зараз дітей немає, але що буде, коли з’явитися дитина?

А у відповідь на це почула, що у нього зарплата 20 тисяч, а у мене 10, так що різницю я повинна допрацьовувати по дому. Я була дуже обурена, тому картка чоловіка полетіла йому в обличчя. І я сказала, що з цього дня у нас починається експеримент – у нас будуть окремі полки в холодильнику.

Кожен купує сам собі продукти і готує теж кожен собі сам. Комуналку ділимо навпіл, в машину я більше сідаю, буду їздити на метро, ​​як і раніше.

Я розуміла десь глибоко в душі, що поділ полиць в холодильнику може стати початком кінця. Звичайно, надія вмирає останньою, тому я сподівалася, що чоловік почне розуміти, як все дорого коштує, скільки я вкладаю сил на покупку продуктів після роботи і приготування їжі. Мені хотілося вірити, що любов зможе перемогти все.

Але не сталося того, на що сподівалася. Чоловік весь час докоряв, злився, бурчав, «що всі інші баби якось встигають і не скаржаться». Мені то і йогурту досить на вечерю, а він то стейк тягне, то в кафе йде їсти. А з кафе приходить і все одно в каструлі заглядає. Тихенько сміялася, але сміх був поганим.

Експеримент мій закінчився повним провалом – розлучилися ми. Він поїхав на своїй машині жити до батьків, а я залишилася одна в бабусиній квартирі. Шкодую я? Ні. Сумно? Так.

За матеріалами