«Піду, куплю морозиво», – сказала мені мама і залишила мене на лавочці назавжди

«Піду, куплю морозиво», – сказала мені мама і залишила мене на лавочці назавжди

Мої батьки одружилися ще молодими. Вони дуже любили один одного і їх любові можна було позаздрити. Тато працював, а мама сиділа зі мною. Але одного разу тата скоротили і йому довелося піти на іншу роботу з меншою зарплатою. Мама злилася.

І в один день – тато застав її з іншим. Скандал. Тато від нас пішов. Я дуже сумувала. Але мама вчила, що в усьому винен саме він.

Через деякий час ми збиралися на море. Мама обіцяла мені розваги і навіть іграшки з собою брати не дала, мовляв там буде багато нових. Ми зібрали речі і відправили за квитками. Після їх покупки, ми очікували відправки автобуса і гуляли по місту.

Біля одного будинку, мама залишила мене і попросила почекати, поки вона купить морозиво. Я так і зробила.

Я чекала маму, а її не було і не було. Так настала ніч. Мені було страшно, але піти я не могла. Як би вона мене знайшла? Я і не помітила, як заснула. А на ранок прокинулася в чистій постелі і думала, що це мама забрала мене, але ні. На кухні незнайомої квартири сиділа незнайомка і тато: «Татку, а де матуся, адже вона пішла за морозивом?».

Батько взяв мене на руки і сказав, що мама мене кинула і поїхала, та це було жорстоко, але чесно, це тепер я розумію, а тоді для мене це була велика травма.

Минуло багато часу з тих пір, як я звикла і почала називати дружину батька – мамою. У мене був братик маленький і я була щаслива. Ми жили всі разом. Згодом переїхали з квартири до великого будинку, де у мене була своя спальня.

Ми виросли, ходили в школу, я вступила до університету, закінчила його, сама знайшла хорошу роботу. Потім, за допомогою батьків, купила собі квартирку невелику. Мене часто відвідував брат.

Одного разу, коли ми йшли з магазину, мене підстерегла жінка і сказала, що вона і є моя мати. Брат прогнав її. А батьки приїхали ввечері і сказали, що я сама повинна вирішувати, чи потрібно мені це в житті, рідна мати?

А потім пролунав дзвінок. Спочатку на телефон тата, потім в двері. Батько пішов відкривати і повернувся з так званою мамою. Я все згадала. Як вона налаштовувала мене проти батька, як кинула на всю ніч, як батько підібрав мене і не дав відправити в дитячий будинок.

Я не дала їй і слова сказати. Відразу пояснила, що у мене є батько й мати, яких я люблю, прекрасний брат, рідний дім. Попросила її більше не приходити, інакше мені доведеться викликати поліцію. А вона розплакалася і пішла.

Мені було все одно. Я лише розвернулася до справжніх батьків, обняла їх, сказала їм, як сильно їх люблю і, що вдячна їм за все, що вони мені дали.

Ми дуже дорожимо відносинами в нашій родині, адже сім’я, це найголовніше в житті. Не зраджуйте дітей, вони вам не чим не зобов’язані, вони на світ не просилися, ви їх народили самі, тому ви в боргу перед своїми дітьми.

За матеріалами