«Це не моя дитина, – все кричала вона, – це не моя дитина!»

«Це не моя дитина, – все кричала вона, – це не моя дитина!»

Віка вийшла заміж за Аркадія зовсім недавно, два роки ще не пройшло. І всі ці два роки на неї косо дивилися всі – починаючи від колишніх шкільних друзів, закінчуючи далекими родичами. Ще б пак, адже провінційна дівчина примудрилася вискочити за столичного олігарха вдвічі старшого за неї.

А Віка закохалася в Аркашу, як кішка. І не знала вона спочатку, що він володіє акціями і заводами. Познайомилися вони на ранковій пробіжці в парку. Чоловік виявився приємним співрозмовником, і їм двом було приємно бігати разом. Тоді Віка не знала, що неподалік біжать Аркадія охоронці.

Якось все само собою закрутилося і закінчилося все весіллям. Супроводжуваними косими поглядами людей. Але дівчині на все це було наплювати. З нею був коханий, а решту вона переживе.

Незабаром Віка завагітніла. На УЗД доктор оголосив щасливим батькам, що вони чекають спадкоємця. Вони обидва були на сьомому небі від щастя.

В термін народився міцненький хлопчина, якого було вирішено назвати Павлом в честь Аркашиного батька. На виписці сина дали на руки батькові, і окрилені молоді батьки поїхали додому.

А вдома Віка, яка взяла дитину на руки, раптом закричала: “Це не моя дитина! Де мій син? Це не моя дитина! ” Аркадій вирішив, що у дружини післяпологова депресія, викликав лікаря і той виписав жінці заспокійливе. Але на наступний день Віка твердила все теж, відмовляючись годувати сина.

Аркадій хотів відправити дружину в психіатричну клініку на лікування, але його насторожили Павлові аналізи. У хлопчика не було погане згортання крові, яке в більшості своїй передається від батька до сина.

Тест ДНК підтвердив чуття матері – дитина була не їхня. Але де тоді їх син? Аркадій підключив всіх, кого тільки було можна. І перед ним відкрилася страшна правда – його права рука, Геннадій Сорокін, домовився з дитячою медсестрою, яка змінила їх сина на відмовника. А їх дитину Сорокін забрав з метою заволодіння потім усім майном Аркадія.

Малюка повернули матері. Віка наче виринула з болота безвиході, яке її засмоктувало. Її кровиночка поруч. Але як же та, інша дитина, яка тепер нікому не потрібна …

Але ні, не правда, він був потрібен їм. Вони вирішили, що де один малюк, там і два. А два сина – це подвійне щастя …

За матеріалами