Мій колишній заявив, що буде платити аліменти тільки після аналізу ДНК, а я сумніваюся, а чи треба …

Мій колишній заявив, що буде платити аліменти тільки після аналізу ДНК, а я сумніваюся, а чи треба …

Мені з друзями було років по 18, ми часто збиралися компанією і їздили всі разом в сусіднє селище. Там я зустріла хлопця на ім’я Олексій, що називається, душа компанії. Йому завжди було що розповісти і як розсмішити. Я могла слухати його годинами і сама не помітила, як закохалася. Я йому теж подобалася і через якийсь час ми стали парою.

У нас все було добре, тільки Льоша ревнував мене буквально до всього. Але як кажуть: «ревнує, значить любить». Зустрічалися ми майже два роки, а потім я дізналася, що чекаю дитину. До дітей ми ще не готувалися, хотіли пожити для себе. Але я вирішила народжувати.

Льоша відразу відвів мене в РАЦС, і ми переїхали жити до його батьків. Спочатку все було здорово, всюди ходили гуляти вдвох. До того часу поки мене не став мучити токсикоз. Чоловік продовжив гуляти без мене.

Спершу це було раз в тиждень, потім все частіше, аж до того, що його не було цілодобово. Я на все це дивилася крізь пальці, поки не з’явилася ще одна проблема – він довго не затримувався ні на одній роботі. Тиждень-два попрацює, втомиться і вдома сидить місяць «відпочиває». Пощастило, що я робила стрижки на дому, і це приносило деякі гроші. А то, мабуть, би померли з голоду.

Незабаром у нас з’явилася донечка Кіра. Повна копія свого батька. Льоша навіть змінився після її народження – перестав гуляти і допомагав з донькою, навіть роботу постійну знайшов. Але ідилія тривала всього чотири місяці.

«Награвшись» з Кірою він повернувся до колишнього життя, знову вічні загули, без роботи, та ще й заглядати в стакан став. Повертався вночі, ми постійно лаялися. Грошей ледь вистачало на Кіру.

На вихідні я поїхала з донькою до мами, а їй сказала, що Олексій на роботі. Повернувшись додому, нас на порозі зустрічав чоловік – п’яний, кричав, як я могла поїхати до коханця. На мої слова про те, що я була у мами він не реагував і навіть хотів підняти на мене руку.

Я ледь вирвалася, схопила коляску і помчала назад до родичів. Бігла, стрімголов, тільки чуючи мати слідом. Я залишилася жити у мами. Одного ранку, поки Льоша відсипався після п’янки, я забрала з його будинку наші з Кірою речі. А він ні разу за місяць не подзвонив.

Я подала на розлучення і на аліменти. Чоловік так і не з’явився ні на один суд. У підсумку нас розвели, але дитячі аліменти мені ніхто платити не став. Мені довелося звернутися до виконавчої служби.

Не минуло й дня, як подзвонив Льоша і заявив, що сумнівається у своєму батьківстві і вимагає тест ДНК. В іншому випадку я не отримаю від нього ні гроша. Ось як він так може? Він же знає, що він єдиний чоловік, який у мене був, а тепер не вірить і вимагає тест ДНК. Це просто смішно і до болю прикро.

Тепер не знаю, як вчинити: зробити тест ДНК і пред’явити його Олексію або збрехати, що Кіра не його і нехай пише відмову? А після викреслити його з нашого життя назавжди.

За матеріалами