Мій чоловік завжди і в усьому мене підтримував, а коли синові виповнилося 3 роки – просто зібрав речі і пішов

Мій чоловік завжди і в усьому мене підтримував, а коли синові виповнилося 3 роки – просто зібрав речі і пішов

У 18 років я вийшла заміж, чоловікові – 38, добрий, турботливий, просто як з казки. Я тільки вступила до інституту, а на другому курсі я завагітніла, народила дочку, а через рік народила ще й сина.

Успішно закінчила інститут, чоловік мене у всьому підтримував, але коли синові виповнилося 3 роки, коханий і турботливий чоловік зібрав речі і пішов!

Скільки було пролито сліз, через зради, через відсутність роботи, з-за відсутності грошей, але ж у мене на руках двоє малюків, садок нам ще не дали, я подала на аліменти і пішла працювати ночами, було дуже страшно залишати малюків одних, але що поробиш?

Треба крутитися, треба працювати, через півтора місяця мені прийшли копійчані аліменти, це просто «Величезні» гроші, ну й добре сама викручуся.

Через рік тортур, нам дали дитячий садок, я змогла влаштуватися на роботу, все у нас стало налагоджуватися, дітки підростали, я теж, тільки по кар’єрних сходах! Через півтора року, ми з’їздили за кордон на відпочинок, я змогла купити машину.

І тут з’явився колишній чоловік:

– Пробач мене, я не можу жити без вас, я вас дуже люблю, прости мене дурня!

– Тебе не було три роки, за ці три роки ти навіть не спромігся дізнатися як у нас справи, а тепер пробач? Я не хочу тебе бачити!

Він пішов, а через місяць мені прийшла повістка в суд, він вирішив відсудити дітей у мене, ось тут мені стало по-справжньому страшно.

Суд виграла я, спасибі адвокатам, а через пів року після суду, прийшов адвокат батька колишнього чоловіка, дід залишив заповіт на онуків. Все налагодилося, але я ні коли не забуду, кашу на воді один раз в день, і п’ять днів голоду, тому що не було грошей.

За матеріалами