Думав, що дружина невірна – влаштував за нею стеження. І був шокований…

Думав, що дружина невірна – влаштував за нею стеження. І був шокований…

Я закохався в Таню з першого погляду, коли навчався в інституті. Вона була моїм викладачем, я її студентом. Це була просто неймовірна любов – побачивши цю жінку, я одразу зрозумів, що саме з нею я хочу прожити все життя. І що з того, що вона старша аж на декаду. Мене це абсолютно не хвилювало – я готовий був одружитися. Та тільки Таня ще рік тримала мене на відстані, а потім погодилася.

Звичайно, батьки не були в захваті від мого бажання, але не стали перечити – все ж єдиний син.

Жили ми з Танею відмінно, та тільки цілу декаду, кожен рік і місяць в одне і те ж число вона їхала в інше місто нібито по роботі. Я вже став підозрювати, що у неї є інший. Але ж я її попереджав, що не винесу іншого чоловіка в її житті.

Я став питати дружину, чи все нормально в наших відносинах, вона все відповідала, що все добре. Але я ж бачив, що щось не так. У мене не було іншого виходу – лише звернутися до детектива. Той мав вистежити, куди ж їздить дружина.

Коли мені подзвонив Петро Ілліч, я дуже боявся його вердикту. Він сказав, що розмова це не телефонна і просив зустрітися недалеко від будинку.

-Що ж, можу вас порадувати – дружина вам вірна.

– Та годі, – з полегшенням зітхнув я. – А куди ж вона їздить ?!

– У неї чоловік, перший який, в психлікарні – хвороба Паркінсона у нього. Бідолаха, йому ніколи звідти вже не вибратися – потроху помирає, стає мало на живого схожий. Дружина ваша їздить до нього, носить сумки з їжею. Я так думаю, даремно ви так погано думали про неї. Вона дуже добра людина – не кинула в біді чоловіка, який потребує допомоги.

А й справді, як я міг так думати про Таню. Я ж знав, що вона неймовірна жінка і що ніколи б мене не зрадила. Звичайно, шкода, що мені не розповіла про свого першого чоловіка. Але з іншого боку – хто знає, як би я сприйняв це все. Зараз я її розумію.

Таня приїхала додому і ми з нею поговорили.

– Я знаю про твого чоловіка. Ти пробач, що втрутився, але я хотів знати. Я розумію тебе і з радістю тобі допоміг би.

– Дякую за розуміння. – Ми обнялися і я пообіцяв більше ніколи не ревнувати дружину.

За матеріалами