Своєю відповіддю абсолютно незнайомому чоловікові, дівчина наповал вразила всіх, хто був в маршрутці!

Своєю відповіддю абсолютно незнайомому чоловікові, дівчина наповал вразила всіх, хто був в маршрутці!

Отже, уявіть, напівпорожня маршрутка повільно плентається по вулицях міста. На зупинці заходить досить симпатична, на мій погляд тридцятирічна жінка.

А слідом за нею заходить чоловік приблизно того ж віку з великою і судячи з усього важкою сумкою. Маршрутка різко сіпнулася і за інерцією цей чоловік подався вперед до тієї самої жінки і наступив їй на ногу.

«Ну що ж ви як слон справді» – сказала вона, «невже не можна акуратніше». Чоловік подивився на неї винуватими очима і вибачився. Але вона не вгамовувалася, «триматися треба було».

І тут цей чоловік сказав слова, в які постарався вкласти максимум болю і скорботи – «Пані, але ви ж бачили що я не навмисне, тим більше що я перед вами вибачився, ну що мені ще зробити щоб ви заспокоїлися?»

Особисто я в той момент очікував від неї будь-якої відповіді, але навіть мені, з моїм вродженим цинізмом і солдатською грубістю, в голову не могло прийти на що здатний жіночий розум.

Отже, готові?

«Що, що, заміж мене візьміть».

Водій від несподіванки зупинив автобус, в салоні настала гробова тиша. Навіть п’ятирічна дівчинка, яка сиділа за мною і всю дорогу бурмотіла, замовкла.

Так тривало напевно хвилину або близько того. (хочу зауважити, що на обличчі жінки в той момент не було навіть натяку на прикол).

І тут уже не витримав я (ну як же без мене то), кажу:

– «Чуєш, мужик, ти відповідай що небудь, подивися, публіка чекає».

Він подивився на мене, потім на нас усіх, перевів погляд на жінку і сказав:

– «Я на наступній виходжу, ви зі мною?».

«Так» – твердим голосом відповіла вона.

«Браво» – крикнув я і вся маршрутка без будь-якої команди почала аплодувати.

Вони дійсно вийшли на наступній зупинці і я почув як подаючи йому руку на виході, вона сказала: «Мене Людмила звуть». Двері зачинилися.

За матеріалами