У магазині познайомилися, там і розлучилися: як мій чоловік пішов до продавщиці

У магазині познайомилися, там і розлучилися: як мій чоловік пішов до продавщиці

Зі своїм чоловіком ми познайомилися в магазині. Я купувала продукти для святкового столу, хотіла відзначити свій день народження.

Дістаючи вино з полиці, я випадково впустила одну пляшку на підлогу. Пляшка впала і благополучно розбилася. Я кинулася збирати осколки і порізала палець. Раптом ззаду хтось сказав:

– Дівчино, ви не зобов’язані збирати осколки з підлоги. Напевно зараз підійде хто ні будь зі співробітників магазину і все прибере. Тим більше ви ще й порізалися, вам терміново потрібно перебинтувати палець. У мене тут знайома працює вона обов’язково допоможе.

Мені перебинтували палець і відправили додому. Паша (так звуть хлопця, як я пізніше з’ясувала), провів мене до будинку, допомагаючи донести пакети з продуктами.

З мого боку було б просто хамством не запросити хлопця на своє День народження. Паша погодився і навіть допоміг накрити на стіл.

З того дня ми з Пашею почали зустрічатися, а через якийсь час ми одружилися і у нас народилася чудова донька.

Після народження дочки, почалася сімейна рутина. Припинилися походи в кафе та ресторани, почалися пелюшки, прання прасування і готування. Загалом, життя пішло, як і у всіх звичайних сімей.

У магазин зазвичай ходив мій чоловік Паша, забігаючи після роботи в найближчий магазин де ми познайомилися, а якось раз, ми разом зайшли в цей магазин.

Там ми з Пашею розійшлися між стелажами – я відійшла за молоком – а коли повернулася, чоловік вже був на касі і з ним відверто фліртувала та сама продавщиця, яка колись перев’язала мій порізаний палець.

Я знала, що вони давно були знайомі, ще зі школи, але все одно було неприємно спостерігати за відвертим фліртом продавщиці. Я підійшла і поцілувала чоловіка, давши таким чином зрозуміти продавщиці, що це мій чоловік.

Вдома, в жартівливій формі, я почала підколювати чоловіка, але як виявилося даремно. Паша на повному серйозі сказав мені дивлячись прямо в очі:

– Люба, ми з Оленою полюбили один одного, і я не можу жити без неї. Сподіваюся ти мене зрозумієш.

Від почутого у мене трохи очі не випали, і поки я стояла ошелешена, Паша зібрав речі і пішов, а я залишилася одна з маленькою дитиною на руках.

Ось така вийшла історія. Магазин познайомив нас, а пізніше він же і розвів …

За матеріалами