Вони запросили безпритульного підлітка погрітися. На наступний день, коли він зайшов, жінки ридали
Цей випадок стався пізнім літом. Я тоді працювала в магазині. Кожен день я бачила, як неподалік від магазину сідав хлопчик-підліток. На вигляд йому було років 12 – не більше. Він просив гроші.
І ось якось день видався особливо дощовим, холодним і похмурим. Хлопчик знову сидів під дощем, погода не зупинила його. Ми з колегами вирішили покликати його всередину, щоб він погрівся. Нагодували його, напоїли чаєм.
Знаєте, багато цураються і навіть зневажають жебраків, вважаючи їх шахраями, але цей хлопець опинився на диво добрим, доброзичливим і відкритим. Його звали Костею. Костя розповів, що живе з бабусею, що тато пішов з родини, а мама померла. Була ще старша сестра, але вона вийшла заміж і виїхала в інше місто. Він просидів у нас в підсобці до самого закриття. Потім він пішов додому.
На наступний день хлопчик знову з’явився на порозі магазинчика. В руках Костя тримав дві булочки, сік і пачку насіння.
Він привітався і простягнув все це нам зі словами: – Це все, чим я можу вам віддячити … Як я тоді не розплакалася – сама не знаю. В горлі застряг клубок. Відразу згадалися слова: “Той, хто має менше, віддає більше”. Так воно і є.