Вони запросили безпритульного підлітка погрітися. На наступний день, коли він зайшов, жінки плакали.

Вони запросили безпритульного підлітка погрітися. На наступний день, коли він зайшов, жінки плакали.

Цей випадок стався пізнім літом. Я тоді працювала в магазині. Кожен день я бачила, як неподалік від магазину сідав хлопчик-підліток. На вигляд йому було років 12 – не більше. Він просив гроші.

І ось якось день видався особливо дощовим, холодним і похмурим. Хлопчик знову сидів під дощем, погода не зупинила його. Ми з колегами вирішили покликати його всередину, щоб він погрівся. Нагодували його, напоїли чаєм.

Знаєте, багато цураються і навіть зневажають жебраків, вважаючи їх шахраями, але цей хлопець опинився на диво добрим, доброзичливим і відкритим. Його звали Костею. Костя розповів, що живе з бабусею, що тато пішов з родини, а мама померла. Була ще старша сестра, але вона вийшла заміж і виїхала в інше місто. Він просидів у нас в підсобці до самого закриття. Потім він пішов додому.

На наступний день хлопчик знову з’явився на порозі магазинчика. В руках Костя тримав дві булочки, сік і пачку насіння.

Він привітався і простягнув все це нам зі словами: – Це все, чим я можу вам віддячити … Як я тоді не розплакалася – сама не знаю. В горлі застряг клубок. Відразу згадалися слова: “Той, хто має менше, віддає більше”. Так воно і є.

За матеріалами