Чоловік пішов від дружини до молодої коханки, а тепер настирливо проситься назад

Чоловік пішов від дружини до молодої коханки, а тепер настирливо проситься назад

Півроку тому Катю втішали мало не всім офісом. Катю кинув чоловік. Після 15 років шлюбу і з 12-річною донькою. Катя намагалася взяти себе в руки. Відволіктися на роботу. Але яка тут робота, коли думки плутаються і все з рук валиться? Пощастило Каті, колектив підібрався хороший, дружний. Увійшли в положення, допомагали, підтримували.

Проплакала Катя, заспокоїлася, взяла себе в руки, повернулася до нормального графіка роботи. Поступово знову почала посміхатися. Змирилася, в загальному, з розлученням і звикла до життя без чоловіка. Раділа, що квартира своя, від бабусі успадкована, ділити з чоловіком і його молодою дружиною не треба.

Поступово обросла Катя новими інтересами і захопленнями. Зайнялася скандинавською ходьбою, всерйоз перейнялася правильним харчуванням. Скинула за три місяці чотири кілограми з десяти зайвих, продовжує працювати над собою. Каже, після втечі чоловіка сильно поменшало готування і додалося часу на себе і доньку.

І ось приходить одного ранку Катя, очі як у переляканого оленя.

– Дівчатка, – каже, – що робити? Григорій назад проситься!

– А як же його молодиця, до якої він пішов?

– Каже, все помилкою було, усвідомив і розкаявся. Тільки я думаю, це його молодиця його сама виставила

– Ну і чого кидаєшся? Ти ж хотіла його повернути!

– А ось … не хочу я більше. Знову будуть всі ці праски-сковорідки, похмуре черево на дивані і телевізор на всю гучність. Я звикла їсти правильно і гуляти вечорами. Не хочу назад чоловіка!

– Ну не хочеш, так не пускай. Ви в розлученні, він у тебе не прописаний. Не зобов’язана ти його назад приймати.

– Ось і я думаю, що не зобов’язана. А він жалюгідний такий. Пом’ятий, як собака викинута.

– А дочка хоче повернення батька?

– Ні, вона зла на нього, вони з молодицею її виставили за двері, коли вона прийшла його зі мною мирити. Не хоче.

– Тобто, ти не хочеш. Донька не хоче. Ну і не довбай собі мізки чужими проблемами!

Катя тримає оборону. Гріша веде планомірну облогу по всіх фронтах – тягає доньці подарунки, дружину то дорікає в бездушності, то задаровує квітами. Його «молодиця» блудного чоловіка колишній дружині повернути зовсім не заперечує, ніби не вона, як горда переможниця, вела його півроку тому з сім’ї. За чаями на роботі ведуться розмови про «Закон бумеранга».

Що ж сталося, чому розвалився так швидкоплинно новий союз Грицька? Чому він так відчайдушно ломиться назад в сім’ю, в якій його вже не чекають, і чому сім’я зовсім не рада поверненню блудного Гриші?

Гріша, вже не юнак, але ще поки чоловік в повному розквіті сил, який домігся не самої низової посади, з пристойною зарплатою і своїм житлом, став ласим шматочком для молоденьких дівчат, охочих красивого життя за рахунок більш старшого і заможного чоловіка. Одна з яких і «поклала на нього око».

Лестощі і флірт молоденької Яночки в порівнянні з усталеним і одноманітним сімейним побутом Гриші були подібні до потоку сонячного світла в порівнянні з 40-ватною лампочкою. І наївний Гріша кинувся у вир з головою, закохався і побіг, стрімголов, назустріч новому щасливому життю.

Тільки ось одна справа – службовий роман, а інше – спільне життя з любителькою жити красиво. Це вам не скромна Катя, яка готова після роботи тягнутися по магазинах, а потім годинами стояти біля плити, щоб забезпечити коханого чоловіка смачною різноманітною їжею на весь день. Яна не скочить за годину до пробудження чоловіка і гладити йому сорочки, варити кашу, готувати справжню каву з зерен.

Як хочеш, так і викручуйся, немає більше поруч затишної Каті, яка робила життя таким легким і затишним. Світ більше не обертається навколо Гріші, світ тепер обертається навколо Яни. Гріша дуже, дуже хоче повернутися в минуле, в свою затишну родину. Тільки сім’я не хоче повернення Грицька.

Яна теж розчарована і розгублена. Мало того, що, виявляється, ніякої квартири у Гриші немає, і живуть вони з Грицем в її, Яни, орендованій квартирі. Так ще, виявляється, в побуті Гріша якийсь недороблений малюк. Яну обурюють претензії Гриші до відсутності домашнього куховаріння. Яна вважає, що дорослий мужик сам може себе і нагодувати, і обіпрати, і сорочку собі погладити. Вона дружина, а не нянька.

Обслуговувати мужика старшого за себе не наймалася. І тим більше не наймалася терпіти його напади поганого настрою, його токсична лінь і нездорова тягу до телевізора. Яна хоче яскравого активного життя, походів по виставках, посиденьок в кафе, поїздок по інших містах і країнах.

Яні не потрібен нудний примхливий матрац. Яна з радістю готова повернути Грішу туди, звідки взяла. Тільки ось там його назад не беруть, а просто «в нікуди» він не йде.

А Катя вперше за півтора десятка років відчула, як це – жити, в основному, для себе. Дочка підросла і стала вже не стільки об’єктом турботи, скільки юним і енергійним соратником. Піклуватися про чоловіка і терпіти його перепади настрою більше не треба. Катя відчула себе молодою, незалежною, легкою.

Катя не хоче повертатися в минуле, до життя, присвяченому прислуговуванню Гриші. Катя усвідомила, що свобода – це прекрасно. І якщо в житті Каті і з’явиться чоловік, то такий, з яким легко і весело робити щось разом.

На рішення Каті могла б вплинути дочка. Але дочка- 12-річний підліток, ще не здатний зрозуміти і пробачити, до сих пір переживає почуття приниження і сорому, випробуваного нею в той момент, коли її батько зі своєю новою жінкою вигнали її осіннім вечором. Дочка підтримує матір.

Ніякої містики немає, а «бумеранг» то Гриші дуже навіть боляче прилетів. Ось так він, бумеранг, виявляється, працює. На власній людської дурості.

За матеріалами