Старша сестра від дитини відмовилася в пологовому будинку, молодша його забрала
У нашому маленькому місті завидних женихів в 90-і роки можна було по пальцях перерахувати. Потенційні наречені вступали в сутичку за хорошого хлопця в 18 років, щоб не запізнитися і не залишитися старою дівою. Простіше було виїхати у велике місто і спробувати щастя там, але не всі були готові на цей крок – тримала рідня, будинок, друзі.
Не можу сказати, що Даша любила Віктора. Але він їздив на іномарці, працював у великій фірмі, яка належала його батькові. Містечковий олігарх. Даша вирішила – якщо вийде за нього заміж, то працювати не доведеться – буде як сир у маслі кататися. А як заманити його в законний шлюб? Перше, що спало на думку – вагітність.
Ось тільки Віктор не збирався ставати батьком. Та й Дашу він знав дуже поверхово. Це все одно, що народити від Абрамовича або Білла Гейтса. Де вони і де ми, як то кажуть. Тоді Даша пішла на хитрість – вона запросила на день народження молодь, напоїла Віктора.
А через місяць зажадала, щоб він на ній одружився – нічні забави не пройшли безслідно – Дарина була на першому місяці вагітності. Ось тільки зачаттю посприяв Дашин однокласник, але тестів на батьківство в той час не було.
Вітя взявся за голову – як він міг так схибити? А потім втік до столиці, подалі від рідного міста. Даша з дитиною йому була не потрібна. Дівчина пішла до його батьків, а ті руками розвели – нехай син сам розбирається.
Даша хотіла перервати вагітність, але її відмовила молодша сестра Женя. “Не смій навіть думати про це. Він повернеться, запитає де син. А ти що йому скажеш? Не ламай ні собі, ні йому життя ”
Даша подумала, що Женя права. Батьківські почуття не відразу прокидаються. А якщо хлопчисько буде зовсім не схожий на Вітю? Гаразд, збреше, що він – копія її діда.
Минуло ще 8 місяців, Вітя так і не з’явився в їхньому місті. А в столиці його ні за що не знайдеш, для цього зв’язки потрібні, а у Даші їх не було. Вона народила сина і на ранок оголосила батькам, що напише відмову.
Батьки не заперечували. Вони втратили роботу на заводі і стабільно прикладалися до пляшки. А ось Женя благала, шипіла на сестру, лаялася, на колінах стояла – просила малюка не залишати.
“А як я жити буду? На що? Грошей немає, батьків самих утримувати треба, від них допомоги ніякої! Навіщо мені ця дитина! ”
“Будь далекоглядною! У дитини є батько, нехай його сім’я допомагає фінансово! ”
“Вони не допоможуть” – сумно сказала Даша. “Я до них вже ходила”
“Тоді я його заберу. І буду ростити, поки Вітя не з’явиться ”
“Це не Виті син” – крізь сльози відповіла Даша.
“А чий же?” – здивувалася її сестра.
“Стаса. Але це секрет. Нікому не кажи”
Молодша сестра вмовила старшу відмову не писати, це виллється в бюрократичну тяганину і хлопчиська вони ніколи не побачать. З пологового будинку вони вийшли разом, але малятко солодко спало на руках Жені, а не Даші.
Дарина через пару місяців зібрала речі і поїхала в сусіднє місто, шукати своє щастя. Вітині батьки прийшли до Жені з тугим конвертом, в якому лежали гроші. Обіцяли приносити ще.
Женя хотіла їм зізнатися, що хлопчик їм онуком не доводиться, але гроші їй були дуже потрібні – на суміш, на коляску і на інші витрати. Без них вона не впорається.
Вітя як крізь землю провалився, з столиці не повернувся ні через рік, ні через десять. Згинув в бандитських розборках. Його батьки продовжували підтримувати онука, заповідали йому свій будинок і кілька квартир. Для старих батьків Віті – хлопчик став віддушиною, втіхою.
Появися зараз Даша або Стас все б звалилося, як картковий будиночок. Женю б звинуватили у брехні. Але всі жили своїм життям, а вона всю свою любов віддавала синочкові, нехай і не рідному. Та й не вона закрутила цей клубок із обману, а її старша сестра.
Важко на душі, неспокійно. Совість стискається в грудях, а в наступний момент – тисне на скроні, як свинцева хмара. Але дозволити сестрі залишити хлопчика в пологовому будинку – ще гірше. Він – її племінник, рідна людина. І вся ця брехня – заради нього.