Я у вихідні хочу відпочивати. А моя дочка мені онука привезла, та ще й образилася
У мене самої ще онуків немає і я не знаю, що значить бути бабусею. Але серед моїх подруг і численних знайомих є такі, хто вже став бабусею. А деякі навіть двічі, а то і тричі бабусі. Всі мої подруги і знайомі ще працюючі жінки. І нам п’ятдесятилітнім до заслуженого відпочинку ще ого ого скільки років. І дуже хочеться просто пожити для себе.
Вікові болячки теж ніхто не відміняв. Та й втомлюватися стали все більше і набагато швидше. А у деяких подруг ще різні захоплення є і хобі. Загалом все це має місце бути і ми маємо на це право.
Нещодавно зустрілася зі своєю доброю знайомою Оленою. У неї чоловік, дочка заміжня і п’ятирічний онук Владик. Посиділи ми з нею, поговорили. І за розмовою вона мені про своє нездужання розповіла, зрозуміло адже вже не дівчинка. По лікарям говорить ходжу, та на уколи. Відпрошуюся з роботи і йду в поліклініку. А на роботі взагалі завал, комісія за комісією.
А ту ще дочка на вихідні мені онука привезла. Без попередження, я навіть не очікувала. З самого ранку привезла. Каже, мам нехай Владик у тебе до понеділка побуде, а то нас з Льошею (чоловіком дочки) в гості запросили, хочемо відпочити.
Що я могла сказати на це. Раз вже привезла, залишай. А потім я їй висловила, тому що вже не в перший раз вона привозить мені онука по суботах і неділях: “Доню, а ти не думаєш, що я у вихідні відпочивати хочу, а не з Владиком сидіти. У мене вдома свої справи є. ми з батьком весь тиждень працюємо і втомлюємося не менш вашого.
І взагалі заздалегідь попереджати треба. Ти могла хоча б в четвер або в п’ятницю зателефонувати мені і поцікавитися, чи можу я, і чи є у мене вільний час. А чому не відвезли до іншої бабусі, або та не захотіла з Владиком сидіти? Я розумію, що ви теж хочете відпочивати, але про моє здоров’я іноді дізнаватися треба. Або ви думаєте, що ми з татом до ста років проживемо і нічого з нами не станеться. ”
“Дочка звісно образилася, каже, що тобі важко чи що з онуком посидіти. Таке враження, що ти його не любиш, раз так висловлюєшся. А не подзвонила і не попередила, тому що ти на роботі була. Ну що залишати дитину або шукати когось, щоб з ним посиділи? “.
Кажу: “Ось саме на роботі, а після роботи відпочити хочу. Коротше, залишай Владика і йдіть в гості. І з ким цікаво ти б його на два дні залишила? Тільки в наступний раз будь ласка попереджай заздалегідь і питай, чи можу я.”
“Уявляєш, каже Олена, дочка з зятем на мене образилися. А не розуміють одного, що бабусі повинні спілкуватися з онуками із задоволенням. Дарувати їм подарунки і допомагати по БАЖАННЯМ. І тільки в крайніх випадках на шкоду собі. Коли це дійсно необхідно. А так бачте їм захотілося відпочити, на тобі бабуся внука, живи. Вони дбають про своє задоволення і зручність, а про нас взагалі не думають. ”
Вислухавши Олену, я багато в чому з нею згодна. Образи молодих батьків мені зовсім не зрозумілі. Хіба бабусі їм чимось зобов’язані? Бувають такі безвихідні ситуації, коли можна попросити посидіти з дитиною. Саме попросити! А не просто привезти і поставити перед фактом. І при цьому потрібно враховувати стан здоров’я бабусі і її особисту зайнятість.