– Даша – це Вадим. Він тепер буде жити з нами. Дівчина ледь не впустила на підлогу пакети з продуктами
Прийомних дітей часто нібито посилає доля. Несподівано приходить рішення усиновити дитину з дитячого будинку, або ж в родині з’являється осиротілий племінник … Та хіба мало. А буває і так.
– Даша – це Вадим. Він тепер буде жити з нами.
Дівчина ледь не впустила на підлогу пакети з продуктами, побачивши поруч з чоловіком хлопчиська років 9.
– Вадим, сходи, посидь в кімнаті, я хочу поговорити з тіткою Дашею.
Даша зняла взуття, зібрала пакети з підлоги і вручила їх чоловікові, сама відправилася вимити руки.
– Чому ти мені нічого не сказав?
– Я і сам трохи збентежений. Я навіть не знав, як сказати!
– Ти чому не сказав, що у нас дитина вдома? Я б взяла чогось смачного.
– Так ти не сердишся?
– Ні. Розклади продукти, я сходжу познайомлюся.
Даша на мить «зависла». У пам’яті спливали картини далекого дитинства.
– Олено, знайомся, це Даша, моя дочка від першого шлюбу. Їй доведеться жити у нас.
– Ти взагалі чи що? Ти навіщо її притягнув до нас додому? У нас двоє дітей, віддай її бабусі. А краще б за мамою вирушила за своєю!
– Олено, ти що таке кажеш? Мама Даші померла, у них не було родичів, а я її батько. До того ж, у неї є житло.
– Та плювати я хотіла на житло, відправ її куди-небудь, хоч в дитбудинок!
Дарина намагалася прогнати ці думки, але спогади виявилися занадто яскравими. Та й в дитячому будинку виявилося не гірше, ніж було б жити з татовою дружиною.
Дівчина обережно зазирнула до кімнати. Маленький Вадим сидів тихенько на ліжку.
– Привіт, мене Даша звуть. А ти Вадим, так?
Хлопчик покосився на нову знайому і тут же відвернувся.
– Давай пити чай? Я зараз спечу оладки. Зі згущеним молоком, будеш?
Даша готувала тісто, але не знала точно, що їдять діти. Виявилося, ця дитина оладки любить. Після смачного чаю Єгор посадив Вадима перед телевізором, а сам збирався поговорити з дружиною.
– Де його мама?
– Ніхто не знає. Залишила Вадима перед дверима маминої квартири, написала, що поїхала з коханцем.
– Ти точно хочеш, щоб хлопчик жив у нас?
– Так, але якщо ти не будеш заперечувати.
– Не буду, потрібно це якось оформити офіційно.
Даші всього 22 роки. Подружки в один голос твердили: «який племінник, ти ж собі життя псуєш, у вас немає грошей, нехай дитину хтось інший забере.»
Але дівчина стала піклуватися про дитину. Вадим став краще вчитися (спасибі педагогічній освіті Даші). Потім у хлопчика народилася двоюрідна сестра Поля, яку він просто обожнює.
Зараз Вадим закінчує університет, він теж вирішив стати вчителем, як Даша. Він живе вже окремо на орендованій квартирі, але часто приходить в гості до Даші і Єгора. А Поліну і її брата Діму любить всім серцем.
Даша все життя вважала Вадима сином. І давно її не покидає думка, що ж буде, якщо його рідна мати з’явиться. Дівчина навчила Вадима будь-яку ситуацію зустрічати з гідністю, але все одно на душі тривожно.
А такі люди, як Дарина, гідні поваги.