Правда одного чоловіка: Я не допомагаю дружині і навіть не збираюся це робити
Напевно, я вас здивував, обурив, а, можливо, навіть шокував. Милі дами, заховайте камені, які ви зібралися в мене кидати і почитайте, що написано нижче.
Не потрібно поспішати, є одна вкрай вагома причина, чому я відмовився це робити і ніколи навіть не подумаю про це.
Одного разу до мене зайшов колега. Ми трохи посиділи на кухні, попили кави, під час задушевної бесіди я вибачився і сказав, що приберу зі столу.
Співробітник подивився на мене здивованими очима і говорить: «Слухай, а ти молодець, що дружині допомагаєш. Зі столу прибрав, посуд миєш, а я колись помив підлогу, так моя мені навіть слова не сказала. Загалом, з тих самих пір я вирішив нічого по дому не робити, раз подяки все одно не дочекаєшся. »
Тут вже настала моя черга дивуватися. Я повернувся за стіл і пояснив колезі, що я не допомагаю своїй дружині. Прибирати зі столу за мною і моїми гостями – це не її робота, не її обов’язок. Ми живемо разом у нашому домі, він настільки мій, наскільки і її. Ми обидва зобов’язані підтримувати чистоту, тому миття посуду або підлог, або чого завгодно – не допомога.
Я не допомагаю своїй дружині прибирати в будинку. Я тут живу, це мої речі, в яких повинен бути порядок, це мої меблі, які не повинні стояти в пилюці, це мій будинок, сюди не повинно бути соромно покликати гостей.
Я не помічник дружині на кухні. Я людина, і мені потрібно їсти, тому я здатний зварити собі супу або посмажити яєчню на сніданок. Я не вважаю, що готування повинно бути проблемою хоч для одної дорослого людини.
Я не допомагаю мити посуд. Я сам тільки що його використовував, тому я мию його за собою. Мені неприємно, коли на кухні гора брудного посуду і неприємний запах, моя гордість не буде уражена, якщо я п’ять хвилин постою біля раковини.
Я не допомагаю дружині з дітьми, не забираю зі школи і садка за проханням, не перевіряю уроки, якщо вона не встигає. Все це я роблю тому, що я їх батько. Моя відповідальність полягає в тому, щоб виростити здорових і освічених дітей.
Я не допомагаю дружині з пранням. Це мої речі, вони повинні бути чистими і випрасуваними. Я не піду на роботу в брудному, а значить, повинен сам простежити за чистотою.
Я не помічник по дому, я його господар. А щодо похвали, то я уточнив співрозмовнику, коли в останній раз він подякував дружину за чистий будинок, прасовану сорочку, смачну вечерю, викупаних дітей і вимитий посуд? Але при цьому не сказав чергове «Спасибі», а подякував від душі, щиро?
Колега мені так нічого не відповів. Я знаю, що багато чоловіків, які це прочитають почнуть голосити, що ведення господарства та побут – турбота жінки, а чоловік заробляє гроші.
Добре, домовилися. А чи настільки ти добре заробляєш, любий друже, щоб тебе улещували? Або, може бути, ти стрункий високий молодий мачо, від погляду якого жінки втрачають свідомість? Ні, ти звичайна людина, яка може і повинна стежити за собою і просто не має морального права перекладати всі обов’язки по дому на дружину.
Напевно, ти жив в такій сім’ї, де мама домогосподарка, а тато ходить на роботу. Швидше за все, ти звик до того, що все робиться за тебе, а якщо ти раптом помив після себе посуд, то тебе тут же зацілує мама з бабусею і дадуть грошей на кіно. Але зараз ти – доросла людина, а не дитина, та й часи вже не ті.
Сучасним жінкам потрібен не годувальник, вони і самі себе прогодують. Їм потрібен справжній партнер, компаньйон по життю і по дому. Їм не потрібен гість, який зрідка з’являється, щоб переночувати, їм потрібен господар в своєму власному будинку.
А ще подумай про те, який приклад ти подаєш свої дітям. Невже ти хочеш, щоб твоя дочка через 20, 30, 40 років розривалася між вихованням дітей, цим і прибиранням? Якщо хочеш для своїх дітей хороше майбутнє, а заодно зберегти теплі стосунки з коханою жінкою, почни з себе. Ти здивуєшся, скільки всього зміниться!