Дуже мудра притча про жінку, яка надзвичайно сильно турбувалася про свою дитину …
… Прийшла одного разу до Бога жінка. З зігнутою спиною від тяжкості мішка.
– Жінко, ти втомилася? – запитав Бог. – Зніми з плечей ношу, присядь, трохи відпочинь.
– Ох, спасибі, але ненадовго я – сказала жінка. – Лише попрошу і йду назад, а то раптом без мене сталося вдома щось? Ніколи не пробачу собі такого!
– Чого не пробачиш собі, мила? – запитав Бог.
– Якщо трапиться що з моєю дитиною. Я ж за цим і прийшла – бережи і спаси його, Господи!
– Я лише це і роблю – відповідає Господь. – Чи давав я тобі привід думати інакше і сумніватися в моїй турботі?
– Ні, але все ж … В світі стільки небезпек, поворотів, поганого впливу … А йому зараз все пробувати хочеться, влізти всюди, самоствердитися. Боюся, як б не занесло його на повороті – вдариться, відчує біль …
– Ну, вдариться і буде обережнішим надалі. Досвід отримає. Чому не дозволяєш йому вчитися життя?
– Хочу позбавити від болю свою дитину! Он солому з собою ношу всюди – щоб підстелити вчасно.
– І що? Обкладемо його з усіх боків соломою? Гаразд.
Бог кинув в світ купу соломи, впала вона навколо сина жінки, закривши його від спокус, небезпек. І від життя в тому числі. Жінка дивилася, як пробує син пройти крізь солому, але нічого у нього не виходило. Він зневірився і взяв сірники – підпалив солому, полум’я здіймається …
– Синку мій! Біжу до тебе! – закричала жінка.
– Підкинути ще соломи в полум’я? – запитав Бог! – Пам’ятай, що чим більше соломи стелять батьки дітям, тим більше у тих бажання прорватися крізь неї. А коли не виходить, людина починає марнувати життя. Адже, не знаючи, що таке біль, не знаєш і свободи вибору. Твій мішок соломи – це мішок проблем і твоїх кошмарів. Твоя ноша важка, спина зігнута. А синові ти не допомагаєш.
Піклуйся про нього, але не турбуйся і дозволяй переживати біль, отримувати досвід. Не заважай мені, я дбаю про нього. Але так, як вважаю за потрібне. Просто вір мені!