Він прийшов останнім на роботу, і за кілька хвилин підняв на вуха всю контору
Ранок в офісі. Хтось дофарбовується, хтось розливає каву, хтось обговорює останні новини. Останнім прибіг наймолодший, Вовчик. Упав на стілець, тремтячою рукою поліз в кишеню, дістав маленький целофановий згорток. Заліз в стіл, витягнув столову ложку, витрусив на неї вміст пакетика. Народ почав задумливо поглядати на Вовчика.
Той, весь в процесі, дістав зі столу вже чайну ложку і почав розминати вміст. Народ затих остаточно, на тишу зі своєї конурки вийшла головбух. Вовчик задовольнився скоєним, витягнув форматний лист, акуратно витрусив подрібнений в порошок вміст і, діставши пластикову карту, розділив всі на дві доріжки.
В офісі тишу можна було різати ножем, роти співробітників відвисли до грудей, а головбух, затиснувши рот рукою, придушено мукала:
«Господи-и-и-и» …
Вовчик схилився над доріжкою і смачно втягнув однією ніздрею. Жестом, знайомим з багатьох гангстерських фільмів, потер ніздрю і вдихнув другу доріжку. Задоволено відкинувся на стільці і тільки тут помітив загальну увагу.
«А чого це ви всі?» – видав герой дня.
Як виявилося пізніше, вже після відкачування головбуха заначеним коньяком і ударною дозою кави для решти персоналу офісу, Вовчик був одним з хронічних сопливцем, у яких сезон відкривається у вересні і закінчується в червні. І ось буквально вчора він побачив в інтернеті рецепт гарантованого лікування хвороби – потрібно було лише провести два етапи.
Перший – промити ніс розчином содового розчину. Другий – опилити носоглотку стрептоцидом, для чого було потрібно розтерти в ложці і по черзі втягнути ніздрями. Лікування Вовчик призначив на ранок, але, як завжди, проспав, тому перший етап все ж виконав вдома, а другий вирішив довести вже на роботі.
Так Вовчик заробив прізвисько «сопливий наркоман». А нежить, до речі, пройшов на третій день лікування.