Лише в 55 років я змогла почати жити для себе, а не для інших – і мені це подобається

Лише в 55 років я змогла почати жити для себе, а не для інших – і мені це подобається

Я мати трьох дітей – двох хлопчиків і дівчинки. Все життя працювала, але на себе витрачала по мінімуму. Якщо до заміжжя я постійно їздила кудись у відпустку, то після народження дітей намагалася якомога більше часу проводити в родині. Та й третього сина народила з великим відривом від перших двох, в 37 років.

Чоловік у мене нормальний – все в будинок, не п’є не курить.  У нього хобі дороге – він мисливець. Чого тільки у нього немає – і намети, і рації, і три породисті собаки. Я вже не кажу про цілий арсенал зброї.

А мені ось навіть кішку можна завести тому, що він не хоче. Загалом, в свої 55, коли молодшому синові виповнилося 18 років, я зрозуміла, що більше так жити не хочу. Вийшла на пенсію і запропонувала чоловікові розлучитися.

Умови озвучила прийнятні для обох сторін – йому наша трьохкімнатна з меблями, гараж, машина, зброя, собаки і все інше, а мені – двокімнатна квартира в спальному районі. Оскільки діти вже роз’їхалися, а нас нічого не пов’язувало, він відразу погодився.

Переїхала я в порожню квартиру з однією валізою і, нарешті, відчула себе вільною. Почала робити ремонт, міняти сантехніку, продумувати обстановку. Зрештою, завела двох сфінксів. Але найголовніше, що кожен рік я стала їздити до моря, відвідувати екскурсії, знайомитися з новими цікавими людьми.

З дітьми у мене чудові стосунки, ми прекрасно розуміємо один одного. Зараз мені 61 рік, і я дійсно щаслива і більше не хочу заміж, де пробула цілих 33 роки. Мені комфортно і радісно від того, що я знайшла в собі сили вирватися із замкнутого кола.

За матеріалами

You cannot copy content of this page