Всі сміялися над сім’єю, яка живе в печері. Але як зайшли в гості, то зразу припинили
Сім’я Роберта Олафсона завжди мріяла про те, як буде жити у власному будинку. Ось тільки жили вони в Каліфорнії, де ціни на житло вже давно злетіли до небес. Замість мрії про власне господарство їм залишалося лише жити в тісній квартирці з безліччю сусідів.
Вони довго шукали собі новий будинок, але хорошої пропозиції так і не було. Замість цього, ціни все зростали і зростали – надія знайти гідне житло танула на очах.
Тут досить багато парків, куди сім’я і їздила на вихідні – відпочити від задушливої міського життя. В одну з таких вилазок вони помітили невелику печеру: вона була неглибокою і явно не використовувалася тваринами.
Ідея з’явилася сама собою – чому б не взяти печеру в оренду або не купити її? Тим більше, що печера була за межами парку і з владою напевно можна було домовитися.
Роберт відкрив у банку невелику позику і взяв печеру у держави в оренду на 250 років. Сусіди почали сміятися над «печерною людиною», так само як і сусіди по під’їзду, де жила сім’я.
А через півроку Роберт запросив кількох сусідів в гості на вечерю. Піддавшись цікавості ті погодилися. І зайшовши до печери втратили дар мови.
Сім’я облаштувала внизу справжній підземний палац. Були проведені всі комунікації, встановлено потужний генератор.
Всередині ніщо не говорило про минуле печери. Рівна підлога, оброблені склепіння, працюючий дров’яний камін. Недолік освітлення в далеких кімнатах вирішили підсвічуванням. У зовнішніх залах додали додаткові вікна.
Сміх за хвилини змінився заздрістю. Тепер смішна «печерна людина» є прикладом для наслідування. І подейкують, що місцеві активно шукають і розбирають все ще порожні печери – приклад Роберта знайшов безліч наслідувачів.