Чоловік дуже дивувався перші дні: А що, поїсти у нас нічого? – Ні, ти мені грошей на продукти не давав

Чоловік дуже дивувався перші дні: А що, поїсти у нас нічого? – Ні, ти мені грошей на продукти не давав

Загалом, почала я жити з молодим чоловіком. З’їжджатися я не сильно хотіла, але як раз вийшло так, що мені довелося шукати нове орендоване житло. І ми, назвемо його Льоша, дуже наполягав, щоб я переїхала до нього. Мовляв, я його і не люблю зовсім, раз мені простіше у лівих людей жити, ніж з ним. Ну ок.

Закохана я була сильно, тому повелася на вмовляння. Тим більше в той час в голові ще було повно вінегрету на тему того, що не завжди потрібно робити, як тобі зручніше, а треба так, як краще для відносин, що саме жінка повинна йти на компроміс, так як жіноча психіка більш гнучка. Загалом, погодилася. І дарма.

Перший час Льоша постійно стріляв гроші у батька. А сам шукав роботу, так як з минулої пішов ще коли ми не жили разом.

Ось перша моя помилка. Треба було сказати, що поки він без роботи, ні про яке спільне життя не може бути й мови. Але я-то судила по собі. Я ніколи не сиділа без роботи довше місяця і не жила за рахунок батьків з двадцяти років.

Ось і думала, що він з дня на день цю проблему вирішить. Потім пішов грошовий струмочок з боку люблячого татка, який щиро вважав нормою, що здоровий лоб не працює, а потім припинився – батько захворів.

Льоша перші дні поактивніше бігав по співбесідах, а потім барвисто розписував мені, як його туди не беруть і взагалі він нікому не потрібен бідний-нещасний. Потім просто десь бовтався, навіть не переймаючись придумати казку про співбесіду. Ось знову ж – ноги в руки і бігом від такого в перший же тиждень. Але ні, щось там чекала.

Але добре хоч вистачило розуму не вкладатися фінансово в зміст цього, шукаючого ідеальне місце роботи, непорозуміння. Поруч з моєю роботою була їдальня, тому обідала я і так частенько там.

Зрозумівши, що заробляти хоча б на продукти Льошенька і не думає, я повністю перейшла на столовські обіди. Снідати і вечеряти стала теж на роботі, тим більше, ну що там дівчині вагою в 50 кг треба? Вранці кава з якою-небудь булочкою або сирком, ввечері теж типу того чи пара бутербродів (холодильники зараз майже скрізь в офісах є).

Льоша дуже дивувався перші дні. Заглядав в холодильник, щось там знайти намагався, напевно. Потім акуратно натякнув, що як би їсти нема нічого. Я так само акуратно натякнула, що і купувати нема на що. Чесно – навіть не вникала, чим він там харчувався.

Все ж зайнялася пошуками знімного житла, куди планувала з’їхати. Якщо повага до партнера втрачається (а як такого можна поважати?), то навіщо жити разом? Правда потім ситуація налагодилася.

Не знаю, якими вже нелюдськими зусиллями волі, але Льоша витяг себе, красивого на роботу, де протримався аж кілька місяців. За фактом, стільки ж тривала і агонія наших відносин. Але я до сих пір вважаю, що в тій ситуації це був єдиний розумний вихід (не рахуючи, що самим щось розумним було взагалі з цією людиною не зв’язуватися).

І коли я чую, як жінка заробляє, а чоловік, прикриваючись аргументами, що «там мало платять / важко / далеко їздити / не для того мама ягідку ростила» лежить на дивані, я не розумію сенсу фінансових витрат. Не розумію і все тут. Немає у мене грошей тебе утримувати, точка.

У холодильнику миша повісилася. Ні, сама я їсти не хочу, поїла на роботі. Могла б купити на двох? З чого? Моєї зарплати тільки на мене вистачає і то ледве-ледве (навіть якщо це не так). А взагалі, звичайно, від таких треба йти.

А оптимально – з такими не зв’язуватися. Не морочитися “мотивуванням”, не умовляти, не сподіватися, що «він зміниться». Життя одне і вбивати його на вміст паразита – навіщо?

За матеріалами