Поцілувала незнайомця, щоб не впасти в бруд обличчям перед колишнім чоловіком
Ірина, відкривши двері ногою, повільно вилазила з гіпермаркету. При цьому жінка була обвішана всякими пакетами з ніг до голови.
Картину доповнювала величезна упаковка туалетного паперу, яка, на щастя, все ж вмістилася під пахвою.
В голові металися дві думки. Одна про те, навіщо ж потрібно було купувати це саме тут і саме все відразу, бо ж є магазин біля будинку. А інша, що тепер потрібно якось героїчно все ж доперти все це до будинку.
Як на зло, папір раз у раз вислизав зі свого укриття під рукою, а пакет з побутовою хімією загрозливо потріскував.
Ірина знову і знову шкодувала про продаж машини. Колись хотіла водити, потім завагітніла. Після того, як дитина трохи зміцніла, зустріла рішучу відмову чоловіка, який уважав, що жінці не місце за кермом і обіцяв відвозити, куди потрібно.
З виконанням обіцянки по доставці було все було складно, а пізніше і взагалі з’ясувалося, що на машині, подарованій батьками Ірини на весілля, коханий возить іншу жінку.
Після розлучення, на утримання транспортного засобу грошей не вистачало. Вирішено було продати.
Самі зовнішні двері магазину нарешті відчинилися (хвала сучасному сервісу – автоматично) і раптом, за кермом автомобіля на парковці Ірина розрізнила колишнього мужа з новою пасією на передньому сидінні.
Хотілося тут же згоріти дотла або провалитися крізь землю, особливо маючи на увазі всі «авоськи» і проклятий туалетний папір. Але більше її пригнічувало те, що вона одна без будь-якої допомоги змушена була волочити всі ці корисні для господарства засоби.
Програвати Ірина не любила, тому діяти вирішила відважно. За машиною колишнього чоловіка прилаштувався красивий чорний джип. Не думаючи ні секунди, Ірина відкрила його задні двері, з легкістю закинула всі свої пакети на заднє сидіння, а сама чарівним метеликом стрибнула на переднє пасажирське.
Водій джипа просто мовчки сторопів від такої борзості. Ще в більший ступор він впав, коли Ірина нахилилася до нього і швидко прошепотіла «Можна я Вас поцілую?»
Часу на очікування відповіді не було, поцілунок відбувся. Ірина прошипіла «Їдемо звідси, швидше». Їхали мовчки.
Від’їхавши трохи, джип зупинився. Його водій запитав:
«Чи не повинен я, як порядний чоловік, тепер на вас одружитися?».
Ірина червоніла і бліднула, потім раптом розплакалася і почала розповідати різні уривки свого життя. Згадала і про те, що ніяк не може розрахувати сили, здійснюючи покупки.
Розповіла про те, як побачила колишнього чоловіка.
До кінця її розповіді, водій джипа вже був готовий заступитися за неї з кулаками. Він відвіз Ірину в дитячий сад за дочкою, а їх разом – додому.
Згодом вони стали чудовою парою. А машину Ірина так до сих пір сама і не водить. У родині очікується поповнення …