Ох, як дружина йому набридла! Пора б і коханку собі завести
Валерій жив зі своєю Валерією вже 12 років. Часом здавалося, що разом вони ще з пелюшок. Познайомилися на останньому курсі інституту і незабаром вирішили одружитися. У них було все – любов, повага і турбота. Ще в той час студентами знайшли собі роботу, щоб не бідувати і бути самостійними. І тут вийшло пробитися.
Валерій ходив на роботу, просувався по кар’єрній драбині, а потім і зовсім відкрив свою контору і став начальником. Лера ж махнула на свою кар’єру рукою, коли народилися діти. Вона присвятила себе сім’ї і дбала про дім і сім’ю. Вона була мрією кожного чоловіка, але не власного чоловіка. Ох, як вона йому набридла.
Він приходив додому кожен день після роботи, а дружина все вже приготувала, все випрала і погладила. Діти завжди були одягнені охайно, суп завжди був на плиті в очікуванні вечері. Спочатку Лера створювала домашній затишок в орендованій квартирі, а потім у власному просторому будинку. Чоловік же не хотів більше повертатися додому. Йому до болю набридла відсутність різноманітності.
Інша справа на роботі молоденькі дівчата. Особливо 22-річна секретарка, яка не хотіла вчитися в університеті і працювати теж особливо не прагнула. Вона не була дурною, але й освіченою теж далеко не була. Їй подобалися багаті «папіки», які могли за допомогою одного кліка пальців виконати всі її капризи. Він був для неї зручним варіантом.
І закрутився у них роман з шаленою пристрастю. То бари, то ресторани, то клуби або знайомства з друзями – життя Валерія загорілася новими фарбами з секретаркою. У будинку теж все було добре. Він був щасливий і думав, що все так і має бути …
Щиро думав, що все це в порядку речей і дружина не має права що-небудь говорити йому. Тому він і мовчав про свої любовні пригоди з секретаркою.
Але все хороше, як правило, має властивість закінчуватися. Ось і Лера все дізналася завдяки щасливому випадку. На носі була річниця їхнього весілля, вона хотіла купити путівку для того, щоб її відзначити. Довелося йти за паспортом до чоловіка. Секретарки на місці не виявилося, двері кабінету не замкнені…
Лера тоді нічого не сказала, але вдома влаштувала скандал. Валерій не розумів, у чому ж причина такого ставлення? Він щиро дивувався – невже чомусь провинився?
Лера зібрала свої речі і пішла. Діти самі захотіли піти з мамою. Валерій наостанок ще й кричав, що вона і дня не зможе прожити без нього. Лера подала на розлучення і не стала відповідати на дзвінки чоловіка. Він особливо і не сумував. Коханка дарувала йому сенс життя.
Так «щасливо» прожив він недовго. Все це йому набридло, а якось побачив дружину на вулиці з якимось чоловіком. Ті весело щось обговорювали. Валерію стало нестерпно боляче. Він став робити кроки: ходив до неї додому з букетами і на колінах просив вибачення, обіцяв, що виправиться і ніяких коханок більше в його житті не буде.
Вона подивилася на нього з таким байдужим поглядом, що краще б убила, і сказала:
– За останні роки ти поводився зі мною, як з служницею. Тепер моя черга бути вище тебе! Я не повернуся до тебе!
Життя Валерія стала одноманітним. Все б добре, тільки ось дружини поруч немає, а коханка, ох, як набридла!