Я проти того, щоб мій онук спілкувався з бідними, – сказала мені одна бабуся на дитячому майданчику

Я проти того, щоб мій онук спілкувався з бідними, – сказала мені одна бабуся на дитячому майданчику

Була з сином на дитячому майданчику. Як завжди – прийшли в пісочницю, дістали іграшки, почали грати. Потім до нашої гри приєднався ще один хлопчик. І я відійшла до лавочки, щоб діти могли спокійно пограти. На лавочці сиділа бабуся цього хлопчика. (того, який прийшов до мого сина в пісочницю грати).

Хлопчику 4,5 року. Звуть Іванко. Ми з цією бабусею розговорилися про дітей, про виховання, про іграшки. Як це зазвичай і буває. Що діти – це дорого. Що дитині потрібно і одяг купити, і овочі, і фрукти, і іграшку якусь хочеться. Та й на атракціони хочеться відвести, щоб емоції отримав. Загалом, хочеться все і відразу. І це недешево.

І тут мені ця бабуся каже:

– Ось я своїй дочці строго-настрого заборонила народжувати другу дитину. Я вважаю, що у них (у сім’ї доньки) на одну дитину гроші є, а на другу може і не бути. І настане бідність. І взагалі, ось поглянь, прийшли ці на майданчик. (я дивлюся, а на майданчик прийшла мама з двома хлопчиками, досить бідно одягненими і з якимись старенькими іграшками).

– Ось ця, навіщо вона народжувала? Народила двох, тепер ходять в лахмітті і кидаються на іграшки мого Ванічки. Я йому забороняю до них підходити. Іванко не повинен спілкуватися з бідними, вони жахливі.

І я от думаю про себе. А чим вони жахливі? Бідність – це порок? Або якщо ти бідний, то з тобою ніхто спілкуватися не буде?

Або якщо ти вже завагітніла, то потрібно робити аборт, так як у тебе недостатньо грошей? Жалко людей, які так думають.

За матеріалами

 

Підпишись на нас!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!