Чоловік не поступився дружині місцем в шлюпці, залишивши її тонути. Через багато років їхня дочка дізналася – чому
“На кораблі, який тонув, виявилася подружня пара, яка зуміла дістатися до рятувальної шлюпки, але, на жаль, там було тільки одне місце. Раптом чоловік відштовхнув дружину і сам забрався в човен. А дружина перед смертю крикнула йому останню фразу.
Тут вчителька зупинилася. “Як ви думаєте, – запитала вона. – Що це була за фраза? ”
Більшість учнів негайно висловилися: “Я тебе ненавиджу!” Або “Як же я була сліпа!”
Тут вчителька звернула увагу на хлопчика, який сидів весь цей час і мовчав.
“А ти як вважаєш, що вона сказала?”
“Я думаю, що вона сказала:” Подбай про нашу дитину! ”
Вчителька здивувалася: “Ти знаєш цю історію?”
“Ні, просто те ж саме сказала моя мама перед смертю мого батька,” – знизав плечима хлопчина.
Вчителька сподівалася, що ніхто не помітив, як зволожилися її очі. “Правильно”.
Отже, судно пішло на дно. Чоловік добрався додому і самотужки виховав дочку. Через багато років, вже коли батька не стало, розбираючи його речі, дівчина знайшла його щоденник, в якому прочитала наступне:
“У неї вже був страшний діагноз, коли ми поїхали в подорож. Жити залишалося недовго. Боже, як би я хотів потонути замість неї, але заради блага дочки я не зміг. Я міг тільки залишити її посеред океану “.
На цьому історія закінчилася. Клас мовчав.
Вчителька помітила по дитячим очам, що розповідь глибоко торкнула діточок. У цей день вони вперше усвідомили, що під личиною зла іноді приховане справжнє добро.