«Прання – це не твоє. Як і готування »- сказав мені коханий чоловік. Як я вчинила з ним після таких слів
У всіх час від часу буває так, що ми прокидаємося не з тієї ноги. З моїм Пашею таке буває ну дуже часто. У мене вже навіть закралася думка, що у чоловіка почалася криза середнього віку.
Коли в останній раз прала речі, я не помітила, що деякі плями з його майки НЕ відіпралися. А тому, коли вона висохла, я спокійно поклала її в шафу.
На ранок, він вирішив надіти саме цю майку. Але через її стан мій ревізор вирішив задати настрій мого дня.
“Прання не твоя сильна сторона. Так само як і готування. Не вмієш – то й не берись”, – і це замість “Доброго ранку”. І використовував він зовсім не м’який тон.
Скажи він мені подібне колись раніше, я б проплакала півдня в подушку. Але зараз ви від мене подібного не дочекаєтеся.
З того дня я до прання більше не наближалася, адже, як мені сказали “не вмію – значить не беруся”. Ну і не готувала більше. Взагалі.
І свої дії я можу дуже просто пояснити.
По-перше, готую я досить смачно. Ніхто ніколи не скаржився, а навпаки – всі були в захваті. Крім коханого. У нього до їжі завжди були свої примхи. Йому щось спало на думку, а ти – готуй. І це вам не якісь там млинці або щось подібне.
По-друге, щоб речі залишалися брудними після прання, їх треба чимось забруднити. А Паша завжди знайде чим. Це ж обов’язково лагодити машину в новій майці. І хвилини щоб зняти її у нього немає.
Тому, я ніяк не відреагувала на маніпуляції чоловіка. Не можу догодити, тоді навіть не намагаюся. І крім того, жінка завжди повинна слухати чоловіка. Паша сказав не братися за готування та прання – значить не буду.
Його вистачило на тиждень. Добре, визнаю, тиждень був веселий. Він постійно психував, але й готував, і прав. І не тільки собі, а й дітям.
Після такої ранкової порції “гарного настрою” чоловіка наче підмінили. Увечері вже був просто “заїнька”.
Весь такий радісний, поцікавився, що на вечерю. Я, звичайно ж, сказала, що не знаю. Сказала, що як зразкова дружина, я вирішила його послухати. Він же казав, що домашні справи це не моє, ось я і не наближаюся до них.
Ми з Пашею одружені вже майже десять років. І за цей час я зрозуміла одну просту істину – ніщо не вартує наших нервів. Ніхто про них не подбає, окрім нас самих. Не дозволяйте нікому вигравати симфонії на ваших нервах. І не важливо хто це робить – близькі, друзі або сторонні люди. Ось такі у мене висновки.