Як хитра сусідка живе за чужий рахунок
Зайшла якось в гості до мене знайома. Каже, читаю твої статті про сусідів, хочу розповісти тобі про своїх. Її історія здалася мені цікавою.
Живе моя знайома в дерев’яному двоповерховому будинку в невеликому селищі. У будинку проживає 10 сімей. Водопровід і каналізацію провели, але ось опалення поки пічне.
Щороку, зазвичай влітку, люди заготовляють багато дров, складають їх у дворі під навісом на просушку. Частина дров складають в невеликі сарайчики.
І є у них в будинку одна сім’я: чоловік побував в Афганістані, прийшов зі служби без ноги, дружина працює медсестрою, двоє дітей.
Ця родина теж заготовлює дрова на зиму, але ось їх стіс дров за зиму не витрачає.
Стали люди наглядати за ними і виявилося, сам господар виходить в сутінках у двір за дровами, візьме одне поліно зі своєї дровітні, а потім з усіх інших сусідніх.
Набере дрова і додому – грубку топити. Всі якось розуміюче до цього ставляться, ветеран війни все-таки, але ось його дружина Галина реально хитрюща.
Сушать сусіди білизну на горищі, коли погода дощова або морозна. У кожної родини своє місце, як правило, над своєю квартирою, своя білизняна мотузка.
У них же нічого немає, і вішає вона своєю білизну упереміж з чужим. У чому ж хитрість? Знімає господиня свою білизну, не помітить чуже, додому принесе.
А через кілька днів біжить ця хитра сусідка Галя: «Ой, ви труси мого чоловіка забрали!»
Так і моя знайома потрапила на цей прийом, не знає, де її труси, пішла і купила їй нові. Потім тільки побачила чоловічі труси, протерті до дірок.
Збереться Галина млинці пекти. Візьме мисочку, кине туди ложку борошна і пішла по сусідах. Каже: «Ось, зібралася млинці пекти, та муки не вистачило, дайте трохи».
У інших попросить ложку цукру, яйце, стаканчик молока, олію рослинну. Люди дають. Так з усіх назбирає і сім’ю нагодує.